fbpx

Ми завжди допомагали матері чоловіка, поки до неї не повернувся старший син з дружиною. Тепер Слава, зовиця, забороняє свекрусі давати нам продукти з городу. Хоча кілька років назад вони самі брали у матері мішки з картоплею і консервацію, але нам з чоловіком не спало на думку дорікнути їх, тому що вони брали у матері, а не у нас

Мій чоловік – молодший син в родині. У нього ще є старший брат і сестра. Але вони швидше одружилися і пішли з дому, тому біля мами залишився мій Олександр. Після нашого з ним весілля, Олександр перейшов жити до мене в однокімнатну квартиру в районному центрі, яку віддали нам мої батьки.

Оскільки ми найближче знаходилися до матері, то ми і далі їй продовжували у всьому допомагати. Але потім у старшого брата щось не склалося і вони з дружиною повернулися в село. Тепер дружина брата чоловіка дорікає нас продуктами з городу свекрухи. Хоча кілька років назад вони самі брали у матері мішки з картоплею і консервацію, але нам з чоловіком не спало на думку дорікнути їх, тому що вони брали у матері, а не у нас. Хоча в городі допомагали ми, а не вони.

Зараз вони переїхали жити до мами чоловіка і, перебуваючи там постійно, природно, допомагають і по дому і в городі. Слава, старша невістка, не працює. В даний момент доглядає за своєю дитиною. Ми з чоловіком працюємо обоє і в міру можливостей допомагаємо (більше чоловік, тому що у мене другий рік проблеми зі здоров’ям).

Проблема назріла ще в тому році, коли дружина брата чоловіка поскаржилася сестрі чоловіка, що, мовляв, ми не допомагаємо, а овочі-фрукти з городу беремо. Хоча, свекруха завжди нам пропонує, самі ми не питаємо і не вимагаємо. Того року, коли нам запропонували, я відмовилася, сказавши, що «не хочу, щоб мені потім дорікали». Свекруха сказала мені не звертати уваги, а з ними поговорила.

А в цьому році все знову – причому я тільки закінчила курс лікування, а Слава у чоловіка питає «чи буде твоя Анна нам в цьому році допомагати?» Хочу ще додати, що у мене є моя дача, на яку я ніяк не можу потрапити: варто було нам заїкнутися про те, що на вихідних ми їдемо туди, дзвонила Слава і починала говорити, щоб ми негайно їхали в село».

В цьому році, ми з татом вирішили, що я дачею не займаюся, а їжджу туди на відпочинок, тому що лікарі заборонили мені фізичну працю, а з чоловіком – що допомагати він по можливості буде, а брати нічого звідти ми не будемо, щоб нікого не провокувати.

А дружина брата вирішила по-іншому. Вона собі придумала, що я повинна бути нянею для її дитини, приїжджаючи після роботи (близько 6-7 вечора) і на своїх вихідних. Це її умови, якщо ми, все ж, будемо брати овочі-фрукти.

Мене такий стан справ не влаштовує: по-перше, я не вмію поводитися з маленькими дітьми, по-друге, я приїжджаю з роботи і елементарно хочу відпочити, а по-третє, мене ніхто не збирається питати, чи зручно мені приїхати чи ні , чи є у мене справи чи ні. Я умовно не проти, але коли це погоджено, наприклад, два рази на тиждень, але не кожен же день! З таким ставленням, мені легше піти на ринок і купити ці овочі, щоб тільки не дорікали.

А найприкріше в цій ситуації, що це у неї таке відношення тільки до нас, у нас повно інших родичів, які або сидять вдома, або працюють позмінно, які вміють поводитися з дітьми, фізично здорові, у яких є і час і бажання – вони теж беруть ці продукти, але з них ніхто допомоги не потребує.

Моїй свекрусі дуже прикро від того, що у нас все так складається. Вона дуже добра жінка, але відколи Слава поселилася в їхній дім, вона взялася в ньому керувати.

Я намагаюся вже до них і не приїжджати. Так на минулих вихідних свекруха набрала сумку продуктів – молодої картоплі, зелені, полуниць і приїхала до нас. Мені її шкода, адже вона усіх своїх дітей любить однаково. Тому і тягає до нас сама продукти, щоб лише Слава не дізналася і в родині був мир.

Я і не знаю, що робити. Не звертати увагу на старшу невістку не виходить, вона сама постійно знайде, до чого причепитися, але і через неї псувати відносини з усією родиною чоловіка не хочеться.

Фото ілюстративне – stihl.

You cannot copy content of this page