Трохи менше року тому ми з чоловіком забрали його бабусю до себе, в свою квартиру.
Вона ж нам за це обіцяла переписати свій будинок, принаймні, угода була саме такою, і всі родичі чоловіка про це знали.
У них всіх була можливість забрати бабусю до себе, але ніхто не хотів цього робити.
В чоловіка є ще молодший брат, але брати до себе бабусю він відмовився, мовляв, вони з дружиною живуть у двокімнатній квартирі, а у нас – три кімнати.
Всі кивнули на нас, бо, мовляв, квартира у нас більша. І ми погодилися.
Угода була такою – бабуся переїжджає до нас, а свій будинок в селі вона переписує на мого чоловіка.
В принципі, її будинок нас не дуже цікавить, там місце хороше, недалеко від міста, всього 15 кілометрів, річка близько, город великий.
Там ми в майбутньому хотіли б збудувати для нас будинок, адже я давно мріяла про власний дім, тому і погодилася на все це.
Всю зиму ми зимували добре, а з початком весни бабуся вирішила, що город садити таки треба.
Ми не збиралися цього робити, нам простіше все купити, але бабуся наполягла, і ми були змушені її послухати.
Як тільки ми пробували відговорити бабусю від цієї ідеї, вона відразу каже, що перепише свій будинок на молодшого брата мого чоловіка, і той від роботи відмовлятися не стане.
В результаті ми були змушені залишити всі справи і всі разом поїхали на кілька днів в село, щоб посадити город.
Тепер нам доведеться постійно туди їздити, щоб доглянути його, і щоб потім зібрати урожай.
Взагалі, я помітила, що якщо бабусі хоч трохи щось не подобається, у неї знову та сама пісенька – відпишу все молодшому внукові!
Тому ми просто змушені робити все, як хоче вона. Але особисто я від цього вже дуже втомилася.
В побуті з нею теж не просто. Ми зробили ремонт в кухні і туди купили новий посуд, вона почала говорити, що навіщо, коли її набори є.
Я прекрасно розумію, що вони дорогі були на той час і хороші.
Але зараз зовсім інший час і це просто вже не виглядає так, як виглядало на кухні раніше.
Дістала свої старі рушники, хоча є нові і там же їх розвісила.
Зараз, може цілий день бути в кімнаті, але коли я або чоловік вийдемо щось робити, обов’язково їй треба набрати воду, помити кухоль, щось викинути.
Що робити не знаю?
Водночас розумію, що далі буде тільки гірше.
Все частіше ми чуємо від неї фразу, що вона все відпише іншому онукові.
Що робити в цій ситуації, адже ми стараємося з усіх сил?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.