Ми з чоловіком, живемо разом уже більше сорока років. Останнім часом чоловік багато хворіє, на його лікування ми витратили майже всі наші гроші. А у нас на руках ще й внуки – Софійка сім років і Вадим шість років. Мого сина разом з дружиною не стало в один день, навіть не хочеться згадувати той чорний період в нашому житті. Дітей віддати в інтернат ми не могли, тому зараз вони живуть з нами.
Інших родичів у нас майже немає, а тому допомоги чекати просто нізвідки. Всі кошти йдуть на їжу і одяг для дітей, і дозволити собі щось зайве ми не можемо, навіть у свята. Наближався день народження чоловіка, я все-таки вирішила його порадувати його чимось смачним. Ми з внуками вирушили в магазин, за продуктами до святкового столу. Накидала в кошик трохи продуктів. Пішли до каси.
Я вже підходила до каси, і тут онука мене запитала:
– А як же день народження без торта? Бабусю, а ми хіба не купимо дідусеві торт? У нього ж день народження!
Дитина щиро дивилася на мене, а я не знала, що їй відповісти. Я не була впевнена, чи вистачить мені грошей. Поки я роздумувала, Софійка втекла і незабаром повернулася з невеликим, красивим тортиком. Дитина поставила торт на касу, поруч з хлібом. Я почала розраховуватися, і зрозуміла, що грошей мені таки не вистачає.
– Давайте тортик приберемо, – кажу касиру.
І тут я почула голос:
– Не треба. Давайте, я куплю його. Високий, добре одягнений хлопець, приклавши контактну картку до терміналу, заплатив за все. Потім посміхнувся нам і пішов до виходу. Я все швидко зібрала в пакет і, взявши внуків, спробувала наздогнати його.
– Зачекайте! – покликала я чоловіка. – Напишіть свій номер телефону, хочу з пенсії повернути вам гроші. Той трохи подумав, а потім посміхнувся знову, дістав папірець і написавши щось на ньому, віддав мені.
Ми прийшли додому і я розповіла про цей випадок чоловікові. Він спочатку насторожився, а потім попросив показати йому папірець з номером. Папірець йому віддала, він розгорнув, а там написано … «плюс одна ланка» Чоловік побачив це і на очі його навернулися сльози. Я його запитала:
– Що це означає?
Тоді чоловік розповів мені, що років десять тому, він стояв я в магазині в черзі. Там хлопчик просив у мами торт, а у неї не було грошей. У чоловіка якраз був день зарплати і він без вагань заплатив за нього. А наостанок сказав: – Нехай цей торт, почне ланцюжок твоїх добрих справ …
Цей дивовижний випадок важко списати на простий збіг. У такі моменти повертається і надія, і віра в людей.
Фото ілюстративне – gintafiliasolis.wordpress.com.
