В шлюбі зі своїм Василем я прожила майже 3 роки, наче й недовго. Спочатку все було добре у нас, життя у нас було спокійним та щасливим. Зустрічі, квіти, подарунки та кохання. Але через якийсь час після весілля, все чомусь швидко зійшло нанівець. Почуття охопила якась така буденність та простота. У нашому житті це не рідкість, тому продовжували жити разом за інерцією. Я сподівалася, що все налагодиться у нас з часом. Я чула від багатьох людей, що перших три роки шлюбу найважчих, люди звикають жити разом, вчаться ділити і радість і турботи порівну, адже у кожного свої звички та уподобання. Я надіялася, що всі негаразди минуть і ми заживемо спокійно.
Наше сімейне життя не можна назвати найгіршим, звичайно. Були моменти, які і зараз, при згадці, викликають посмішку і відчуття щастя. Але їх дуже мало, вони, на жаль, тоді траплялися рідко. Згодом я повністю розчарувалася в нас і вирішила подати на розлучення.
Але я ніяк не могла припустити, що чоловік, якого я так щиро кохала, зможе перетворитися на таку дріб’язкову людину. Після нашої розмови про розлучення його поведінка кардинально змінилося і, як ви можете здогадатися, зовсім не в кращу сторону.
Вся справа в нашій спільній квартирі. Нашу квартиру ми купили вже після одруження, самостійно, тому обоє повноправні господарі нашої квартири. Однак чоловік вважає інакше. Точніше йому хочеться стати єдиним власником, будь-якими можливими способами.
На мій погляд, в такій ситуації йому нічого не залишається, як виплатити мені мою частку і живи собі прекрасно. Так ні ж, він намагатиметься відсудити її у мене в судовому порядку. І для нього це цілком можливо. Справа в тому, що я тоді була прописана у своїх батьків в селі. Я була зовсім молодою і не знала усіх тонкощів оформлення житла. Чоловік, користуючись моїм незнанням, сказав, що квартиру нашу варто оформити на нього, так буде дешевше, адже він проживає і прописаний в цьому місці. І я йому повірила, адже була закоханою.
Тепер я розумію, що він просто заздалегідь все продумав. Зробив так, щоб в разі розлучення я залишилася ні з чим. Куди я тільки дивилася і чим тільки думала, навіть сама зараз не знаю. Але здаватися однозначно не збираюся. Я маю намір відстояти свої права і отримати все, що мені належить по праву.
Я намагалася по-хорошому поговорити зі своїм колишнім чоловіком. Просила його залишитися людиною і зберегти між нами дружні стосунки. На що він мені відповів, що я сама винна в усьому і залишуся ні з чим.
Я не розумію, чому він так ставиться до мене? За що? Що я такого зробила? Життя мене навчило, не довіряти нікому. Чоловік думав, що якщо я з села, то нічого не розумію, а мене легко можна залишити без житла, але це не так. Але я свого не віддам, я теж вклала в наше житло багато коштів. Але з чого почати я зараз не знаю зовсім.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
