Зі своїм першим чоловіком Миколою ми розлучилися вже давно. Майже 5 років минуло відтоді, коли ми зрозуміли, що далі жити разом не можемо і краще буде буде для всіх, якщо ми просто розлучимося з ним.
А рік тому я вийшла заміж вдруге. Вийшла заміж за Тараса, так доля склалася у нас, що ми зрозуміли, що наче споріднені душі і хочемо прожити все життя разом з ним.
Після розлучення ми з Миколою порозумілися, адже ще до того зрозуміли, що ми різні люди, в житті так буває і добре, що ми це вчасно зрозуміли і вирішили шукати кожен своє щастя.
Сказати. що ми з першим чоловіком жили недобре, я не можу, адже ми жили не гірше за інших людей, але дуже чужими стали згодом, розуміли, що нічого спільного у нас немає.
У нас всі ці роки були гарні відносини, адже з Миколою у нас є син Дмитрик. Якраз ще й заради нього ми зберігали теплі стосунки.
Ми й далі, навіть після розлучення, усі разом збиралися на вихідні, щоб Дмитрик розумів, що в нього є гарна сім’я і тато з мамою його люблять, хоч і живуть тепер окремо.
А рік тому я зустріла Тараса. Він хороша людина, розуміюча, добрий чоловік, дуже добре ставиться до мого сина.
Якийсь час ми зустрічалися, а потім з ним одружилися, я дуже щаслива у шлюбі була.
Але Микола й досі залишився близькою нам з сином людиною, але ж це зрозуміло, він рідний батько Дмитрика і завжди дуже добре ставився до своєї дитини.
Микола досить таки часто зустрічається з Дмитриком, іноді зі мною. Ми спілкуємося по телефону, але все це у справах, які стосуються нашого сина. Як би там не було, але нам потрібно підтримувати гарні відносини хоча б заради сина.
Тарас мій все знає і дуже добре все розуміє. А от мама його – ні.
Скоро в Дмитрика буде день народження, щороку тато святкував з ним, дарував подарунки.
Цього року я знову зібралася запросити Миколу до нас, як завжди робила це, адже це свято його сина.
Тарас мій не заперечує проти того, щоб рідний батько прийшов до Дмитрика на день народження, він все розуміє, вони з Тарасом теж спілкуються між собою.
Але мама Тараса, свекруха моя категорично проти, щоб Микола приходив до нас, вона не хоче бачити його в нашому домі. Мама чоловіка сказала, що й ногою більше не ступить до нас, якщо я запрошу свого першого чоловіка до її сина в дім.
Як тут правильно вчинити мені?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую