Ми з моїм сином прожили все життя в дерев’яному старому будинку. Я виховувала його сама, без чоловіка. Мені було дуже непросто. Зараз вже не працюю, бо почуваю себе не дуже.
Син виріс хорошою людиною, працює і вчиться, в свої 25 років вже начальник відділу у великому магазині.
Ми давно мріяли переїхати в нормальну квартиру в місті, але заселення так і не вийшло. Син узяв житло в кредит на вторинному ринку і забрав мене до себе, а мій дерев’яний будиночок виставили на продаж.
Але моїй майбутній невістці не подобалося, що я живу з ними. Весь час знаходить якісь причини посперечатися і піти. За півтора місяці вона вже 5 разів йшла, через пару діб поверталася назад. Кілька днів нормально себе поводить, а потім знову починаються якійсь непорозуміння.
Я все по дому роблю сама, повністю все, вона і не висловлювала ніколи бажання допомогти або взяти участь в прибиранні, так що в цьому я нікому не заважаю. І з нею я не сперечаюся ніколи, ми рідко розмовляємо. Говорити неправду я не буду, вона мені дуже не подобатися, але я не висловлюю свою думку, мовчу, хоча важко з нею навіть вітатися після її вчинків.
Зараз вона пішла і її не було тиждень взагалі, останні два дні вона приходить вечорами переночує і вранці син йде на роботу і вона теж з ним йде. Взагалі маю таке враження, що вона таким чином хоче, щоб я не жила з ними, сину каже, що не хоче жити зі мною. У старій квартирі теж саме було, вони зняли квартиру пожили окремо, а потім знову до мене повернулися.
А мені то що тепер робити, куди бігти?
Ми ж мріяли жити всім разом, великою дружною сім’єю. Син каже, щоб я не хвилювалася і залишалася тут. Але тепер він теж починає думати, що з мамою жити непросто.
Що мені робити, я не знаю. Піти в свою стару хату або залишитися. Та й залишати сина з цією дівчиною якось не хочеться, якась недобра вона людина.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.