Ми з сестрою ніколи не були особливо дружними, але після того, як не стало нашої мами, ситуація стала ще гіршою. Предметом непорозумінь став наш будинок. Я б ніколи не подумала, що сестра теж захоче претендувати на спадщину.
Мені 37 років, у мене двоє дітей. Останні кілька років я жила з мамою в нашому будинку, бо після того, як я розлучилася і пішла від чоловіка, окрім як переїхати до мами, іншого виходу у мене не було.
У Лариси, моєї молодшої сестри, ситуація кардинально інша. Заміж сестра вийшла дуже вдало, у неї чоловік справжній багатій. Живуть вони у своєму розкішному заміському будинку, мають машину, їздять щороку відпочивати. Тому я і вирішила, що сестрі спадок просто не потрібний.
Мами не стало, і з’ясувалося, що в заповіт вона нас обох з сестрою вписала. Від матері я такого не чекала, була впевнена, що все залишиться мені і моїм дітям. Адже у сестри все є, їй, за великим рахунком, нічого не треба, і мама про це добре знала.
Коли мама злягла, саме я її доглядала, бо сестра не мала часу, правда, Лариса допомогла грошима. Але вона не сиділа майже пів року біля маминого ліжка, як це робила я. А гроші в її випадку було найлегше дати.
Ми обидві вступили в спадок, і тепер не можемо його поділити. Будинок невеликий, якраз мені з двома дітьми дуже підходить. Я пробувала говорити з сестрою, але безрезультатно – просто так віддавати свою половину мені вона не збирається. Сестра хоче, щоб я сплатила їй її частку.
Та проблема в тому, що таких грошей у мене немає і ще не скоро будуть. Дівчатка мої вже встигли підрости, старша зараз в сьомому класі, а молодша – в п’ятому, але легше чомусь не стає, і толком встати на ноги після розлучення мені так і не вдалося.
Здоров’я немає, грошей теж, з роботою не щастить, а про особисте життя я вже навіть і не думаю. Поки мама була в силах, вона активно допомагала мені, а зараз просто не знаю, що робити.
Віддавати мені свою частку просто так Лариса не хоче, а викупити її половину я не можу, звідки у мене такі гроші? Ця сума для мене непідйомна.
Мені дуже образливо, адже сестрі не потрібні ці квадратні метри в селі: вона живе в своєму будинку, працює, їздить відпочивати, купує обновки. У неї міцний шлюб, один син. Що ще їй треба?
Вона б може і залишила все мені, якби не її чоловік. Він вважає, що стосунки стосунками, але дозволяти родичам сидіти у себе на шиї не можна. Треба діяти по закону. Якщо мама вважала за потрібне записати на добре влаштовану в житті доньку половину свого будинку – значить, так треба. І відмовлятися від своєї частки нерозумно.
Ось так, рідна сестра практично виставляє мене на вулицю. Зібралася продавати половину будинку, в якому ми живемо. І це її чоловік так її напоумив. Сама б вона не посміла так з сестрою, а йому наші родинні стосунки байдуже. Я вже думаю, добре, що мама цього всього не бачить! Вона б не пережила, якби знала.
Що мені робити в цій ситуації? Ніколи не думала, що сестра зі мною так поступить.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
