fbpx
Життєві історії
Ми з сестрами поговорили між собою і вирішили мамин будинок не ділити, не продавати, хотіли щоб в будинку жила Оксана, середня сестра, зі своїм чоловіком. У них не було свого житла. Старша сестра відмовилася від своєї частки на користь Оксани, а я сказала, що хочу все-таки отримати свою частку від вартості будинку. Через це сестри перестали зі мною спілкуватися і мені від цього дуже прикро

Навіть не знаю, як це сталося, але наші родинні стосунки зруйнувалися в одну мить. У нашій родині три сестри. Я наймолодша. Пів року тому не стало нашої мами. У спадок від неї ми отримали рівні частки в двоповерховому будинку.

Будинок був дуже хороший, три роки тому я мамі допомогла зробити ремонт, я за професією архітектор, в цьому я добре розбираюся. Ми з сестрами часто бували у мами, відзначали свята всі разом, були дружною сім’єю.

У старшої сестри було двоє дітей, у них з чоловіком був свій ресторанний бізнес. Середня сестра жила з чоловіком, в однокімнатній квартирі його мами.

Коли мами не стало, ми з сестрами поговорили між собою і вирішили будинок не ділити, не продавати, хотіли щоб в будинку жила Оксана (середня сестра) зі своїм чоловіком.

У них жити не було де. Та й ніби як родове гніздо продавати не доведеться, і Оксана з чоловіком будинок приведуть в порядок. І планувалося у них збиратися на всякі урочистості.

Але що там потрібно було в порядок наводити я не розуміла. Я особисто робила ремонт в будинку. Абсолютно все, і всередині, і зовні, навіть меблі всі оновила. Але оскільки я була житлом забезпечена, я погодилася з сестрами, щоб віддати наше родове гніздо Оксані. Увечері того ж дня розповіла все чоловікові, він категорично був проти моєї згоди.

Чоловік казав, що ми там все зробили, а хтось задарма в будинку жити збирається. Я його теж розуміла, він допомагав і матеріально, і фізично в ремонті будинку. На наступний день я приїхала до Оксани, і сказала, що хочу все-таки отримати свою частку від вартості будинку.

Ця інформація їй не дуже сподобалася, вона навіть намагалася присоромити мене, але робити їй було нічого. Через місяць вона знайшла гроші (позичила або взяла кредит в банку, бо сума була пристойною), і віддала мені. Тепер я не мала права приходити в будинок, там більше нічого мого не було.

А на ці гроші я зробила  мамі пам’ятник, поставила хорошу огорожу, квіти елітні посадила, мама дуже любила квіти. А решту грошей я поклала на рахунок в банку синові, йому зараз 16 років.

Через кілька місяців я дізналася, що Оксана продала будинок і купила квартиру, старшій сестрі начебто нічого не віддала. Але як це не дивно, вони продовжують спілкуватися, а мене як ніби більше не існує для них. Сестри вважають, що якщо я живу добре, то я не мала права хотіти своєї частки в маминому будинку.

Треба все віддати тому, хто має найменше – так вони вважають. А я думаю, що майно завжди треба ділити порівну між усіма дітьми, якими б статками вони не володіли.

Тепер між нами наче чорна кішка пробігла. Живемо в невеликому місті, іноді бачимося випадково, а сестри роблять вигляд, що мене не бачать. Навіть не вітаються. Мені прикро від цього. Чи можна щось змінити, щоб налагодити стосунки між нами?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page