Ми з Сергієм зустрічаємося вже більше 2 років. Разом не живемо, правда, і заміж він мене кликати не поспішає, але постійно говорить мені, що спочатку має стати на ноги сам, придбати власне житло, щоб було куди привести дружину, адже він людина відповідальна, мовляв.
Я теж намагаюся на наших відносинах не концентрувати постійно свою увагу, і живу своїми інтересами та своїм життям – займаюся спортом, вивчаю англійську мову та будую кар’єру, адже ще молода і хочу теж гарне майбутнє влаштувати собі.
Нас обох такі відносини якийсь час влаштовували, але недавно мій Сергій став замислюватися про покупку хорошої квартири, і тепер вважає, що я цілком маю йому у всьому допомагати.
Сергій не пропонує мені переїхати в його житло, що купується, а просто просить їздити з ним туди – допомагати у виборі квартири, будматеріалів та меблів для неї, адже він ще й хоче брати чималий кредит, а робота йому зараз це дозволяє, адже він на підвищення пішов.
Я тоді не розумію, навіщо мені бути присутньою на цих оглядинах і плануваннях, якщо головні і важливі питання Сергій вирішує сам.
Житло він також, виходить, купує для себе, ось нехай сам і приймає всі рішення. Я останнім часом починаю думати, чи взагалі він хоче, щоб саме я була його дружиною і які плани його.
Коли я відмовляюся їздити з Сергієм, він ображається та каже, що я не ціную наші з ним відносини і не допомагаю йому покращувати наш майбутній добробут.
Але при чому тут це? Адже це буде його майно, а не наше спільне, і я в його новій квартирі буду з’являтися лише в якості гості.
Нещодавно я запитала його: “Ти просиш мене вибирати квартиру для того, щоб потім жити в ній разом?”
Він якось не задумуючись відразу відповів: “Подивимося, як вийде вже у нас”.
Звісно, я бачила, що він шкодує про сказане, потім виправдовувався, що пожартував, але ці слова мені добре запали у душу.
Коли я категорично відмовилася з Сергієм куди-небудь їхати, він відразу почав надсилати мені опис нерухомості та фотографії, запитує: “Що думаєш?”
Я йому на це відповіла фотографією красивої вітрини з дорогим одягом, і задала те ж питання. Спробувала пояснити йому, що я йому не дружина поки і що до його житлоплощі ніякого відношення не маю – він мене почав заспокоювати, що це лише тимчасово і коли він зів’є наше сімейне гніздечко, тоді ми зіграємо весілля, щоб він, як людина відповідальна, мав куди привести дружину свою.
Та з усіма подібними розмовами у мене вже притаївся сумнів, я не знаю, що задумав він. Я не хочу витрачати свої сили та час на його справи. Краще я витрачу зайву годину на те, що корисно мені, ніж буду допомагати йому з купівлею та ремонтом житла, в якому, до речі може оселитися зовсім інша жінка.
Я вже не довіряю Сергію, адже просто знаю чимало прикладів, коли жінки брали участь в облаштуванні квартир своїх чоловіків, купували туди меблі, робили ремонт разом з ними, а ті їх в підсумку попросили на вихід та одружилися з іншими.
Якби ми одружилися спочатку, а тоді думали про квартиру: разом купували її, разом облаштовували, то я б звісно допомогла і теж би приклалася фінансово. А так, це квартира ще не зрозуміло кому дістанеться. То чому я маю докладатися до неї вже зараз?
Нехай спочатку Сергій визначиться, а потім вже додає мене в усі ці побутові питання. У мене є своя квартира, яку я зараз могла б облаштовувати, але немає в даний момент ні часу, ні грошей на це.
Сказала Сергію, щоб вирішував всі свої проблеми сам, і якщо його зараз хвилює тільки його нова нерухомість, то нехай подзвонить мені, коли всі пов’язані з нею питання будуть вирішені?
Просто я думаю, що Сергій може знайти собі іншу, тому хочу бути розумною жінкою. Чи варто мені зараз допомагати йому з житлом, коли ми ще не одружені?
Фото ілюстративне.
