Ми з Олексієм давно живемо разом, він орендує житло. Але заміж чомусь мене не кличе. Моя мама вже каже, щоб я сама йому запропонувала одружитися, але незручно мені. А нещодавно почула розмову матері Олексія з подругою своєю. Тоді стало все зрозуміло мені

Так склалося, що я народилася та виросла в досить таки маленькому селі. До школи ходила в сусіднє село, яке знаходиться від мого дому аж за майже 7 кілометрів.

Навчалася я на відмінно і, після закінчення 11 класу, я поїхала в місто, де вступила до інституту. Я завжди мріяла виїхати з свого села і шукати кращої долі.

В нас, навіть поруч, не було можливості отримати вищу освіту, і тому вся молодь їхала в сусідні міста, щоб хоч здобути кращі можливості для свого квітучого майбутнього життя.

Так і зробила я сама в той час.

Мої батьки, звісно, спочатку були проти. Всі говорили, як я в чужому місті буду зовсім одна, але після довгих умовлянь і пролитих сліз і нескінченних пояснень, мої батьки та рідні пішли мені назустріч і відпустили у краще життя.

Я відразу без проблем здала вступні іспити, і вступила на перший курс. Мені відразу дали кімнату в гуртожитку разом з ще однією дівчинкою. Всі мої думки були виключно пов’язані тільки з навчанням, поки я не познайомилася з Олексієм.

Високий, гарний брюнет відразу запав мені в душу і я щиро закохалася в нього, мені здавалося, що красивішого у світі немає, я усією душею полюбила його.

Олексій мій відповів мені щирою взаємністю і вже через три місяці ми почали з ним жити разом.

Ми обоє орендували невеличку квартиру, Олексій на той час вже закінчив навчання і працював, тому нічого не віщувало проблем.

У нас на той час було все просто ідеально, як здавалося мені. Я навіть мріяти не могла, що мені так посміхнеться доля.

Вранці я вставала, готувала сніданок, відправляла свого коханого на роботу, а сама бігла в інститут. Після навчання робила всі домашні справи і зустрічала його зі свіжою та смачною вечерею.

Я постійно вірила і вважала, що він обов’язково зробить мені пропозицію і ми одружимося, але цього так і не відбувалося.

Мої батьки все ніяк не могли заспокоїтися, як це жити в цивільному шлюбі, весь час казали – або одружуйтесь, або розходьтеся уже, а то нам вже людям соромно в очі дивитися, коли запитують про тебе, це зовсім неправильно якось, а ми не знаємо, що їм сказати.

Але як, я ж не підійду і не скажу йому:

“Ану одружуйся зі мною, а то я піду від тебе”.

Це ж зовсім неправдо.

А раптом він відповість мені, ну і йди. Що я тоді йому скажу? До такого я зовсім не готова. Та й хіба таке можна говорити чоловікові?

Я не знала що робити, щиро кажучи. Ще до того ж виявилося, що його батьки теж не хочуть, щоб ми з Олексієм одружилися. Не хотіли мене за невістку.

А дізналася я це все просто зовсім випадково, я підслухала діалог його мами з сусідкою, коли ми прийшли до них в гості.

Його мама сказала нам, що ця селючка зовсім не пара її сину. Я тоді дуже сильно образилася.

Я після того все думала та думала, міркувала, гадала як же натякнути Олексію про заміжжя. Як зробити так, щоб ініціатива виходила від нього, щоб він сам прийняв рішення про весілля. Всі мої проблеми вирішилися вже через три тижні.

А нещодавно я дізналася, що скоро стану мамою, у нас буде дитина.

Я тепер не знаю, що мені робити. Чоловік не кличе мене заміж, а його батьки дуже не хочуть мене за невістку. Що мені тут краще зробити, як вчинити мені?

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page