fbpx

Ми з моїм рідним братом дуже допомагали своїй мамі, часто купували їй продукти, давали гроші. А нещодавно вона потрапила в стаціонар, ми ходили з Сергієм до неї щодня, усе самі за свій рахунок купували. А перед випискою я поїхала до мами додому, щоб в квартирі її прибрати. Після того додому я повернулася сумною

Є у мене рідний старший брат Сергій і мама.

У Сергія вже є дружина і двоє дітей. У мене теж є донька.

Свого часу з Сергієм ми взяли в кредит двокімнатні квартири.

Ще й досі виплачуємо кредит і платити ще довго залишилося.

Мама наша живе в двокімнатній квартири, у нас там з Сергієм теж свої частини є.

А коли мама вийшла на пенсію, то стала просити нас з братом, щоб ми їй допомагали: купували продукти, давали гроші на аптеку, возили в поліклініку і допомагали платити комунальні.

Мамі постійно було щось треба. Раніше вона з усім справлялася, а зараз, бачте, не може.

Гроші ми, по можливості, завжди давали, а наші половинки були не задоволені цим, мовляв, їх батьки якось живуть, самі з усім справляються, незважаючи на те, що часи непрості зараз у всіх, а нашій мамі постійно щось не вистачає.

А якось мама попросила у нас гроші на білет в Одесу, вже рік минув, як не стало її рідної сестри, тітки Наталки, і вона вирішила поїхати на її маленьку батьківщину.

Потім мама повернулася десь через тиждень і знову стала скаржитися нам, що не вистачає їй не життя, просила допомоги у мене і у Сергія.

Брат дав мамі трохи грошей, я купила продукти на тиждень і наша мама заспокоїлася на якийсь час.

А потім, якось зовсім несподівано, вона потрапила в стаціонар.

Ми усі навідувалися до неї по черзі щодня, все необхідне купували лише за свої гроші.

Витратилися за цей час ми з моїм рідним братом добре.

А одного дня я вирішила до приїзду мами додому прибрати в її квартирі, а моя донька залізла до бабусі в шафу і звідти випали якісь документи.

Я здивувалася, адже там було багато якихось паперів.

Виявляється, моя мама вже давно власниця квартири тітки Наталки, її рідної сестри, у тієї не було дітей і свою квартиру вона залишила моїй мамі.

У маминій шафі були нові красиві сукні, гарні кофтинки і натуральна шуба, я про таку лише мріяти могла.

Я вирішила не мовчати і прямо запитати маму, як вона так вчинити могла.

– Я не хотіла вам говорити, адже ви б сказали з Сергієм, щоб я продала цю квартиру. А я її здавала в оренду і хоч трохи гарно жила, я заслуговую хорошого життя хоч на старості років.

Мені прикро стало від маминих слів.

Брат теж образився на маму, тепер хоче, щоб вона продала нашу квартиру, ми з ним заберемо свою частину в тій квартирі де вона живе, адже у нас там своя частка є, а мама нехай переїжджає в квартиру своєї сестри, а на решту грошей, які залишаться від продажу квартири, житиме на старості років.

Сергій налаштований дуже категорично, він має образу на маму.

Брат каже, що більше мамі допомагати не буде, ні копійки не дасть більше їй, він останнє забирав від дружини і дітей, а мама брала ці гроші, а сама жила розкошуючи.

Вона зовсім не подумала про своїх дітей, виходить, знаючи, що ми ледь не останню копійку витрачаємо на неї, хоча в нас є сім’ї і діти свої.

А я не можу так зробити. Хіба правильно це?

Як краще вчинити в нашій ситуації?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page