fbpx

Ми з Мариною познайомилися на зупинці, вона просто стояла під дощем, а я її на автомобілі підвіз. Відтоді ми стали зустрічатися з нею. Марина дуже красива, розумна, цікава, сказала, що з батьками живе. Вона мені дуже сподобалася і я вирішив, що нам одружитися потрібно. Марина віджартовувалася, казала, що не час, та я вже немолодий і чекати не хотілося, адже роки минають швидко. Тоді я сам вирішив піти до її батьків і нічого не сказав про це Марині, думав, що сам з ними домовлюся. Але тепер навіть соромно розказати про ту гостину

Одного дня я, повертаючись від своїх батьків з села, я підібрав на зупинці дівчину, яка зупиняла попутні авто біля зупинки. По дорозі ми з нею познайомилися, і щиро розмовляли чимало часу. Звати її Марина, вона не заміжня і дуже симпатична, такою щирою зі мною була. Я підвіз Марину за адресою, яку вона дала мені, вона повідомила, що живе зі своїми батьками.

Я жартома запитав, чи не можна познайомитися з ними, адже вона дуже сподобалася мені, така гарна, щира та розумна. Напевно, теж добрі і чуйні люди. Вона посміхнулася якось цікаво до мене, але відмовила, віджартувалася просто.

Ми обмінялися з Мариною номерами наших телефонів і розійшлись кожен в свою сторону. А вже на наступний день я зателефонував Марині сам і ми домовились з нею про зустріч. Пів року ми зустрічалися і їй, і мені все це подобалися наші зустрічі і спілкування, адже нам було цікаво разом та весело.

Зустрічалися ми з Мариною, де доведеться. Я з мамою живу, вона у мене досить таки сувора, Марина теж до себе не запрошувала ніколи, говорила, що у неї батьки ще суворіші, не зрозуміють нас, тому краще зустрічатися на нейтральній стороні.

Весь час, що ми зустрічалися, мені вона дуже подобалася і я щиро її покохав, але, на жаль, я не бачив від Марини серйозних намірів. Жодного разу Марина не натякала на створення сім’ї, не говорила про те, як їй самотньо, взагалі зрідка говорила щось про наше майбутнє, таке враження, що вона не бачила нас разом. Було все це дуже дивно, як на мене. Марина завжди радісна була при зустрічах і не сумна при розставанні.

Можливо, так і тривали б наші відносини ще чимало часу, якби я сам не вирішив дізнатися більше про неї та її життя. Захотілося мені дізнатися про Марину більше, адже я щиро кохав її і хотів з нею одружитися. Хоча б познайомитися з її батьками.

Марина мені подобалася все більше, та й моя мама вже стала розпитувати, мовляв, пропадеш без жінки, так сам і залишишся на все життя, пора б пару собі шукати. Тоді я вирішив, що маю бути рішучішим і сам робити перший крок, щоб мати своє щастя. Вирішив, що піду до її батьків, навіть, якщо вона сама проти.

І одного дня я підійшов до її дверей та набрався сміливості подзвонити. В одній руці тримаю букет, в іншій – пакет з цукерками і фруктами. Чую, хтось підходить з тієї сторони, відкриває двері. Двері відчинив чоловік немолодих років,, я подумав, що це батько Марини. Ми привіталися, я пояснив, що зустрічаюсь з його донькою і хочу познайомитися з її батьками.

Цей чоловік запросив мене до квартири і провів мене на кухню. Ми сіли за стіл і він мене запитав чи знаю я хто він такий. Я звісно відповів, що він батько Марини, вона мені багато про нього розповідала. Яким же було моє здивування, коли виявилося, що це не її батько, а чоловік її, з яким вони живуть у шлюбі ось вже сім років.

Не буду описувати все, що відбувалося далі, думаю що й так все всім зрозуміло. Скажу лише одне, він виявився досить міцним і я ледь встиг вчасно піти. З Мариною після того більше ми не бачилися.

Я не знаю, що мені робити тепер. Як бути у такій ситуації, адже я щиро кохаю Марину?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page