Я вийшла заміж, ми з чоловіком добре жили, любили одне одного, але у нас довгих 10 років не було дітей.
Потім уже народився син, а за ним і донечка, відтягувати ми не стали, адже і так багато часу втрачено.
Все було добре, крім одного – мене ніколи не любила свекруха. Вона з першого дня мені прямо в очі казала, що я не пара її прекрасному синові.
Мій чоловік і справді був чудовим, тому багато хто мені заздрив.
За роки шлюбу чоловік зміг заснувати та розвинути свою фірму. Проблем із фінансами у нас не було, тому я спокійно сиділа у декреті, займалася вихованням та розвитком дітей, вела домашнє господарство.
З дітьми моя мама не допомагала, бо живе дуже далеко від нас, а свекруху я навіть не хотіла про це просити. Вона за весь час може кілька разів прийшла відвідати онуків, і все через мене – зустрічатися зі мною у неї не було ніякого бажання.
Я особливо не заперечувала, справлялася самостійно. При кожній слушній нагоді вона мені повторювала, що син її міг вибрати гідну невістку, але він з незрозумілих їй причин вибрав мене.
Але одного разу сталася подія, якої я аж ніяк не очікувала. Ми з дітьми в той день повернулися додому пізніше, ніж зазвичай. Чоловіка вдома не було, а на столі лежала записка.
«Пробач мені, але я люблю іншу жінку. Ти сильна, з усім упораєшся, тому в тебе все буде гаразд».
Я відразу набрала чоловіка, але він відключив телефон. Тоді я зібралася з думками і зателефонувала свекрусі.
– А що ти хотіла? Я так і знала, що ти йому не пара, тільки роки його найкращі забрала! Ти не варта його, забудь і живи як хочеш.
Я не могла повірити, що чоловік ось так просто взяв і покинув нас із дітьми. Все запитувала себе, що я зробила не так, що мене мій улюблений чоловік покинув? А діти? Як він так просто відмовився від сім’ї?
Образливо було, що він і грошей нам ніяких не залишив, а як мені виходити на роботу, якщо двоє наших діток ще в садок ходять?
Та у мене не було вибору, я мала залишатися сильною заради наших дітей. І я змогла! Допоміг Бог і добрі люди.
Минув час. Я забула і про колишнього чоловіка і його маму. Але минуле само нагадало про себе.
Якось пізно ввечері у двері квартири зателефонували. Я нікого не чекала в гості, подумала, що це хтось із сусідів, більше нема кому. Коли відчинила двері, здивувалася. На порозі стояла моя колишня свекруха. Просто стояла та плакала.
Я не могла на це дивитись, покликала її на кухню, запропонувала чай. Вона розповіла мені, що нова невістка настільки погана людина, що переконала чоловіка вигнати свекруху з дому.
Моїй колишній свекрусі нема де жити, тому вона прийшла до мене за допомогою.
А я не знаю, як мені з нею робити? Згадати всі образи і вчинити так само, як вона колись зі мною, чи, все ж таки, допомогти? Як-не-як, вона бабуся моїх дітей.
Що б ви зробили на моєму місці?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
