Я зі своїм чоловіком Дмитром познайомилася декілька років тому. Спільних дітей в нас немає. В мого Дмитра є дві доньки Світлана – 2 роки і Оксана – 15 років. Недавно, чоловік забрав до нас жити свою старшу доньку.
Оксана вступила на навчання і, щоб не орендувати квартиру і не платити великі гроші, чоловік вирішив забрати її до нас. Я, звісно, і не могла бути проти, адже це його рідна дитина. її до себе.
Як тільки Оксана почала в нас жити, я вже тоді досить добре зрозуміла, що все буде не так просто, як здавалося на перший погляд.
Я старалася добре ставитися до доньки Дмитра, адже вона ще дитина. В усьому намагалася йти на поступки, завжди першою старалася до неї заговорити, щоб вона себе почувала впевнено і комфортно поруч зі мною, але, як виявилося, Оксана зовсім цього не цінувала.
А зовсім віднедавна донька Дмитра навіть їсти з нами сідати не хоче разом за один стіл. Справа в тому, що ми з Дмитром звикли їсти з одного посуду. Нам так зручно з чоловіком давно. Навіщо забруднювати купу посуду, якщо можна брати їжу з однієї тарілки, наприклад, а щоб не падало на стіл, під виделкою ми підтримуємо їжу кусочком хліба. Це вже як традиція, і мені це подобається, та й Дмитро вже так давно звик
Так ми з чоловіком їмо все, як першу страву так і другу. І все нас цілком влаштовувало, ніхто проти не був, ми ж свої люди.
Оксана спочатку теж з нами їла разом, а потім я стала помічати, що донька чоловіка почала сідати їсти перед нами або після нас. А все для того, щоб їсти окремо.
Я вже не один раз просто намагалася спокійно пояснити їй, що це така невелика сімейна традиція, що так негарно з її сторони по відношенню до нас робити. Оксана на мене образилася, і відразу пішла до своєї кімнати. Після тієї розмови, донька чоловіка стала рідше спілкуватися зі мною.
Коли я кличу її до столу снідати, обідати чи вечеряти з нами, Оксана говорить, що зайнята, їй ніколи сідати до столу – вона виконує домашні завдання. А після того, як ми з Дмитром поїмо, вона швиденько йде на кухню і їсть сама, без нас.
Коли я намагалася поговорити з Дмитром про це, що було б добре, якби ми за стіл сідали усі разом, просила, щоб чоловік поговорив зі своєю донькою, він сказав, що донька сама знає, як краще для неї, нехай робить так, як вважає за потрібне. Після того, мені вже не зручно їй щось говорити.
Шкода, але я розумію, що хороших стосунків між нами не буде ніколи.
Фото ілюстративне.
