– Свати у мене дуже заможні люди, невістка не бідна нам дісталася, але толку з цього ніякого, – розповідає 60-річна Наталя Василівна. – Сват мій – бізнесмен, живуть вони з дружиною на широку ногу. У них дві квартири, заміський будинок, дві машини. До заміжжя, до двадцяти п’яти років, дочку вони утримували. Одягали, взували, оплатили навчання в хорошому вузі, показали світ.
– А що тепер змінилося?
– А ось після весілля фінансову допомогу батько Аліни принципово припинив. Його позиція – «ти вийшла заміж, нехай твої проблеми тепер вирішує чоловік…».
У Наталі Василівни цілком звичайна сім’я: вона все життя пропрацювала вчителем в школі, чоловік – інженер якихось там систем в будівельній компанії, в минулому році вийшов на пенсію. Працював все життя сумлінно, фахівцем був хорошим, але великих грошей не отримував ніколи. Єдиний бонус, так це те, що він зміг прилаштувати на роботу в свою компанію сина, після закінчення університету.
За п’ять років роботи син зумів зарекомендувати себе. Робота непроста і не легка, доводиться їздити по об’єктах, в будь-яку погоду і сльоту бродити по будівництву, лаятися з робітниками. Але хлопець тримається за місце і дуже старається: у нього сім’я, яку треба забезпечувати, і квартира в кредиті, який треба сплачувати.
– Спочатку після весілля вони житло знімали, – розповідає Наталя Василівна. – А потім ми з батьком і вирішили – треба дітям допомагати і розміняли свою квартиру…
– У вас трикімнатна була?
– Так, трикімнатна, але не дорога: у звичайному старому панельному будинку. Розміняли на дві. Ми з чоловіком в’їхали в однокімнатну квартиру – зате забиратися простіше стало! А решту грошей віддали дітям. Вони двокімнатну вирішили брати відразу, тому і влізли в кредит. Чесно кажучи, я була впевнена, що батько Алли якось допоможе їм. Але батьки невістки навіть не думали щось робити, донька вийшла заміж, тому тепер це не їхня проблема!
Ремонт в квартирі робили знову ж за допомогою чоловіка Наталі Василівни.
– Наш батько все життя в будівництві пропрацював! Знайшов знайомих фахівців, які зробили дешевше, і якісно… Свати приїхали вже на готовий ремонт подивитися. Навіть, по-моєму, здивувалися, що так все добре вийшло. Не знаю, що вони очікували побачити. Просто за свої ремонти вони такі гроші віддавали, що страшно і вимовити, а у нас, вони знають, кожна копійка на рахунку…
Чесно кажучи, у мене таке в голові не вкладається. Аліна у них єдина дочка, як так можна усунутися від проблем своєї дитини?
– Слухайте, ну може, вони образилися на дочку? Що вийшла заміж за хлопця не з їхнього кола? Тому себе так поводять?
– Та ні, не видно, щоб образилися. Треба віддати їм належне, багатством своїм вони не хизуються. Відносини цілком нормальні, спілкуються добре і з ними, і з нами, ніякого холодку, ніяких бойкотів. Запрошують в гості – у них великий будинок. Шашлики, пікніки влаштовують. Сваха дзвонить мені сама, іноді навіть просто так, без причини. Вона досить мила жінка, привітна така. Запитує, як справи, зі святами вітає.
Все ніби добре, от тільки невістку шкода, вона як сирота у нас, при живих батьках. Син звик жити скромно, ми ніколи особливо не шикували. Але вона-то по-іншому вихована. Раніше я думала – ну, може, онук народиться – тоді щось зміниться. Але ні, свати живуть для себе. Проблеми дорослої доньки їх не стосуються.
Фото ілюстративне – freepik.
