fbpx
Життєві історії
Ми з чоловіком завжди жили дуже добре. Наш дім постійно був повний гостей. На всі свята, дні народження, і навіть просто так, у нас збиралися всі наші численні родичі. Столи накривали ми щедрі, і завжди за свій рахунок. Коли комусь треба було позичити грошей – теж без проблем. Мої родичі, коли я була багата, всі знали дорогу до мене, бо знали, що весь час даю. Тепер, коли мені самій потрібна допомога, все, немає рідні

Ми з чоловіком завжди жили дуже добре. Василь, мій чоловік, постійно їздив по заробітках, до того ж, мав золоті руки, сам був чудовим господарем. Ми були однією з найбагатших сімей в районі. Ростили двох діточок – сина, Романа, і доньку, Галину.

Скільки себе пам’ятаю, наш дім завжди був повний гостей. На всі свята, дні народження, і навіть просто так, у нас збиралися всі наші численні родичі. Столи накривали ми щедрі, і завжди за свій рахунок. Коли комусь треба було позичити грошей – теж без проблем. Не брали ніколи ніяких відсотків, не вимагали термінового повернення. От родичі активно і користувалися нашою добротою.

Я знаю, що на світі ще є добрі люди. Мені з цим не пощастило. Спочатку ми одружили сина, я придане дала більш, ніж треба. Від стінки, м’якої частини, білизни, аж до чайної ложечки. Жив син у сватів в квартирі, ми там ремонт зробили, все в квартиру нове купили, а на весілля машину їм подарували, щоб не соромно перед сватами було.

Прожили вони 20 років, мають дві дочки, нещодавно син захворів, тепер він лежачий, так вони відправили його до мене. А кому потрібна хвора, немічна людина? Тепер я в свої 65 років маю доглядати 45-річного сина, при дружині і дітях. Але вони про нього нічого не хочуть зараз знати.

В дочки було весілля, сваха сказала, щоб ми робили все за свої гроші, бо в них зараз немає, а вона потім половину затрат віддасть. Ми зробили нашій Галинці величезне весілля, все оплатили самі, а сваха ніби й забула, що вона нам щось винна. Вже нашій внучці 23 роки, а вона все віддає. Все було на словах. Дальше цього не пішло.

І це при тому, що ми дітям квартиру купили, забезпечували і їх, і внучку весь цей час. Сваха все життя лише скаржиться, що грошей у них нема.

Ми б і далі допомагали, якби могли. Тепер я вдова, вже 15 років, з грошима дуже складно, постійно багато коштів йде на лікування сина, та й сама я дуже хвора.

Мої родичі, коли я була багата, всі знали дорогу до мене, бо знали, що весь час даю. Тепер, коли мені самій потрібна допомога, все, немає рідні. Але на все воля Божа.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page