Ми з моїм чоловіком Андрієм добре забезпечені люди для нашого віку, тому намагаємося допомагати своїм батькам. Однак те, що колись починалося як звичайна безоплатна допомога близьким, у вигляді піклування та турботи, перетворилося в те, що вони просто вважають тепер, що лише ми маємо їх забезпечувати повністю, адже по іншому у них не виходить.
Я розумію, що це не їх вина в тому, адже вони дорослі люди і все життя працювали, а коли з’явилася можливість хоча б трохи відпочити – вони нею скористалися. У моїй голові не вкладається те, чому ми з чоловіком повинні забезпечувати їх і обмежувати себе в чомусь, адже багато речей не можемо собі купити через це. Адже ми не живемо повним життям, що мене останнім часом трохи засмучує. Невже ми, як і вони, повинні залишити свої кращі роки в надію на їх окупність в старості?
Ми з чоловіком обоє розуміємо, що зараз так, як раніше, не можемо допомагати батькам, але не знаємо, як сказати їм про це. Нам швидше за все соромно за нашу таку дріб’язковість. Адже у батьків в нашому дитинстві ніколи не виникало думки про те, щоб не дати нам грошей, якщо нам потрібно було щось купити, і вони ніколи не економили на нас.
Просто я уявляю, як це буде виглядати з боку: ми, невдячні діти, вирішили не давати їм забезпечення, щоб витрачати все на себе. Це буде сприйнято дуже негарно, проте щось з цією ситуацією все одно доведеться робити, тому що залишити це на волю долі не можна.
Я хотіла порадитися з родичами, як правильно зробити, але ніхто не міг мені порадити щось. Вони ніколи з подібним не стикалися. Більш того, деякі з них не те що не одружені, але і мають багатих батьків. Такі, як вони, ніколи не потраплять в нашу ситуацію. Одна подруга мені сказала, що варто батькам поступово перестати давати гроші, щоразу даючи їм менше і менше.
Мій брат підтримав таку ідею, і це не дивно. Адже нас виховували так, що людина повинна працювати, а не сидіти склавши руки.
Я думаю зараз, в першу чергу, повідомити про те, що я буду давати їм менше грошей, на наступному тижні, адже раніше з зарплати я давала їм 3 тисячі гривень. Мені також потрібно придумати правдоподібне пояснення моїм наступним вчинкам. Швидше за все це буде скорочення зарплати, тому що завжди виглядає дуже правдоподібно. Якщо ж вони мені не повірять, то доведеться використати лише один варіант – припинити давати хоч якісь гроші. Я згодна на це тільки лише тому, що мені не повірять і поставляться як до жадібної і невдячної доньки. Але іншого виходу немає.
Фото ілюстративне.
