fbpx
Життєві історії
Ми з чоловіком задумалися про другу дитину, тому я запропонувала продати нашу квартиру і купити будинок за містом. І тут з’ясувалося, що квартира не його, і тим більше не наша, тому що її купили батьки чоловіка і квартира записана на свекра. Таким чином, вони вирішили забезпечити житлом сина, убезпечивши його від втрати квартири при розлученні

З дому я пішла відразу після школи, як кажуть, без приданого. Батьки мої незаможні, все життя прожили в двокімнатній квартирі, я розуміла, що багато вони мені не зможуть дати, а я завжди хотіла більшого.

Тому я поступила в університет, старанно вчилася, потім влаштувалася на хорошу роботу. Вадим, мій майбутній чоловік, як тільки прийшов до нас в офіс, то майже відразу почав приділяти мені знаки уваги. Він мені спочатку не сподобався.

Хлопець спокійний і порядний, але мені подобається зовсім інший тип чоловіків. До того ж він старший за мене на цілих сім років. Мені було 22, а йому вже під тридцять. Але коли я дізналася, що у нього є власна квартира, і він живе окремо від батьків, я почала до нього придивлятися. Навіть погодилася на побачення.

Не поспішайте мене засуджувати, я завжди хотіла вийти заміж за чоловіка з квартирою, тому що свого житла у мене немає. Але заміж я вийшла за Вадима не з розрахунку. Точніше, житло зіграло в моєму рішенні важливу, але не вирішальну роль.

Згодом я зрозуміла, що він – надійний чоловік і буде мені хорошим чоловіком. Він відразу ж сподобався всім моїм родичам і друзям. На сьогоднішній день ми разом вже чотири роки. Є син, і я жодного дня не пошкодувала, що вийшла за нього заміж.

Так би все і тривало, але я сказала чоловікові, що хочу ще одну дитину. Гроші у нас є, житло теж – чому б не народити ще дочку? І тут з’ясувалося, що квартира не його, і тим більше не наша, тому що її купили батьки чоловіка і квартира записана на свекра. Таким чином, вони вирішили забезпечити житлом сина, убезпечивши його від втрати квартири при розлученні.

Чому чоловік мені не сказав цього раніше, чому приховував? Вадим відповів, що не думав, що це так важливо. Адже батькам квартира не потрібна, значить, і забирати її у нас ніхто не буде.

Вадим вибачався за обман, просив, щоб я робила вигляд, що не знаю про це (батьки перед одруженням просили його не говорити мені). Він не може зрозуміти, що не тільки я, але і він не є тут господарем. Що продати цю квартиру в разі необхідності, щоб купити будинок за містом, як мріяли, ми не зможемо.

Проблема ще й у тому, що у чоловіка є старша сестра, якій батьки купили таку ж квартиру, але на кого оформили, навіть він не знає. А раптом вони вирішать забрати її назад, якщо потрібні будуть гроші чи захочуть подарувати дочці. Що тоді?

Як можна бути таким спокійним і наївним? Я мрію про власний будинок за містом, про велику родину, але планувати своє життя і свої витрати в таких умовах просто неможливо.

Я думаю, що правильно буде, якщо свекри перепишуть свій будинок на мого чоловіка, щоб ми могли стати повноправними господарями, але чоловік навіть чути нічого не хоче, щоб вимагати таке від батьків. Він вважає, що в нашій ситуації ми маємо бути вдячними за те, що є, а не хотіти більшого. Як мені переконати чоловіка боротися за свої права?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook