Моя мама вчинила зі мною дуже несправедливо, вона віддала свій будинок сестрі, а він мав бути мій.
Я просто не розумію, як так можна чинити з найближчими родичами?
Нас у мами було двоє: я і моя молодша сестра Надія.
Сестра вийшла заміж першою, привела зятя до нас додому, але з самого початку стала говорити, що їй треба окрему хату.
Надія знала, що у наших батьків на книжці є гроші, і вона захотіла, щоб вони їй будинок збудували.
Мама з татом порадилися, запитали мене, чи я не проти. Вони мали змогу збудувати лише один будинок, тому мені пропонувалося, як я вийду заміж, я буду жити у них.
Я погодилася, бо ще не знала, як у мене складеться доля, а сестра уже дитину чекала.
Будували хату для сестри 3 роки. Будинок збудували поряд з батьківським домом, і коли вже все було готово, вона переїхала.
А через 4 роки після цього і я вийшла заміж, і як домовлялися, я з чоловіком стала жити біля своїх батьків.
Прожили ми з моїми батьками 6 років, дітей у нас з чоловіком не було.
Сестра моя за цей час народила 4-х дітей: 2 сина і 2 доньки.
5 років тому ми з чоловіком виїхали в Чехію, чоловік там роботу знайшов, а я за ним поїхала.
Зараз повертатися нема сенсу, і ми вирішили залишитися на деякий час.
Цим скористалася моя сестра. Надія переконала маму, що мені будинку не треба, адже в мене немає дітей.
На її думку, якщо у неї четверо дітей, то їй потрібніше.
Мама послухала сестру, і зробила дарчу на свій будинок на неї.
Тепер Надія – власниця і свого будинку, і маминого.
Ми з чоловіком свого житла не маємо. Щось трохи заробили і відклали, але ні на будинок, ні на квартиру не вистачить.
До того ж, у мого чоловіка зараз є проблеми із здоров’ям, то ж довго залишатися за кордом ми не зможемо.
Мої родичі мене дуже засмутили. Я не розумію, як так можна?
І що мені тепер робити, я теж не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.