Ми з чоловіком відразу зрозуміли, що сваха у нас непроста, вона – директор якоїсь фірми.
А ми з чоловіком люди прості, живемо в селі, тримаємо господарку. Але господарюємо добре, у нас великий власний будинок, та й сауну нещодавно чоловік збудував.
Село у нас мальовниче, багато туристів приїжджає, деякі хочуть у нас заночувати. З того ми маємо непоганий підробіток.
Наша донька Наталя поїхала вчитися в обласний центр, там і знайшла собі нареченого. Після 5-го курсу приїхала додому і повідомила, що заміж виходить.
Про весілля сказала нам не хвилюватися, мовляв, вони з нареченим про все самі подбають.
Ми зібрали тоді всі гроші, що у нас були вдома, поставили в конверт 20 тисяч гривень, і поїхали на весілля до доньки.
Там ми і познайомилися з мамою нареченого. Сваха жінка років 55-ти, доглянута така, ділова.
Ми на весіллі з нею всього кількома словами перекинулися, боялися щось зайве сказати.
Живуть наші молодята вже пів року разом, от ми з чоловіком порадилися і вирішили, що непогано було б сваху до нас в гості запросити.
Адже ми тепер майже родичі, та й хвилювалася я за доньку, як їй з такою свекрухою ужитися.
Знаю, як це буває, сама зі свекрухою довго жила, вона теж була жінка сувора, але до мене завжди добре ставилася.
Мій чоловік запропонував, щоб ми сваху в гості до себе запросили. Але сумнівався, чи захоче вона до нас приїхати.
Ідея мені сподобалася, бо ми ж тепер родичі, і треба нам якось родичатися.
У мого чоловіка мав бути день народження, і під цим приводом я і вирішила запросити сваху до нас в село.
Всю ніч я не спала, прокручуючи в думці власний план прийому важливої гості.
Поговорила з донькою та зятем, переконавши їх, вмовити Ольгу, сваху нашу, хоч раз навідатися до нас у село.
Я й сама вже не вірила, що сваха приїде. Але в суботу вранці з автомобіля вийшли троє: дочка, зять та сваха.
Я кинулася зустрічати дорогих гостей. Ольга стримано посміхнулася, також стримано, без зайвих емоцій, оглянула наше подвір’я.
У мене вже все було готово, то ж ми запросили гостю до столу.
Ольга поводила себе настільки стримано, і без емоцій, що я вже думала, що розмова у нас ніяк не зав’яжеться. Та мої фірмові голубці і холодець зробили свою справу.
До кінця вечора ми з свахою спілкувалися так, ніби зналися все життя.
Незабаром підійшли старші дочки з чоловіками та дітьми.
Посиділи з нами трохи, привітали батька та розійшлися по домівках.
Ближче до вечора Наталя з чоловіком почали збиралися в місто, нагадавши, що вони одразу домовлялися лише на один день.
А свасі ми запропонували не їхати з ними, а залишитися у нас переночувати. У нас повітря чисте, сон міцний. Та й ліжко я їй постелила з найм’якішими перинами, щоб їй добре спалося.
Сваха, побачивши ліжко, раптом сказала:
– Я ж міська, в селі у мене і родичів зараз немає. Ось тільки один спогад залишився: з батьками в село одного разу їздили до старшого брата мого батька, там і ночували. Я була маленькою, а запам’ятала, як на печі спали, тепло було… тільки твердо. А тут перина – така м’яка.
Вранці ми тихо встали, намагаючись не гриміти дужками відер, взявши їх, щоб накачати води. А тут чую голос Ольги:
– Доброго ранку, свахо! Не пам’ятаю, коли так міцно спала, ось уже виспалася! Дякую Вам!
За сніданком ми ще багато про що поговорили: про дітей, майбутніх онуків, сільське життя, місто.
А потім за свахою приїхав водій.
На прощання Ольга подякувала нам за гостинність і на наступний раз запросила до себе в гості.
А коли вже сідала в машину, шепнула мені:
– Дякую, вам за доньку гарна в мене невістка!
– А у нас зять добрий, так що і я Вам дякую, – відповіла я.
Ми з чоловіком були щасливі від того, що все так гарно склалося, адже ми дуже хвилювалися, чи зможемо догодити свасі.
Та зараз ми вже не хвилюємося – гарна у нас сваха, з такою буде легко тримати мир в родині.
А якщо в сім’ї буде злагода, то і наші діти будуть щасливими!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
