Звісно, я розумію, що людям буде таки важко повірити в мою розповідь, але я розлучилася зі свої чоловіком через своїх батька з мамою та мою рідну сестру.
Вся справа в тому, що я залишила свою рідну домівку, як тільки закінчила навчатися в школі. Я перебралася в місто, вступила у вищий навчальний заклад та гарно вчилася там.
Мої батьки в усьому мене підтримували, я завжди приїжджала в гості до них, та інколи не вдавалося їх провідати, була зайнята, тому вдома не могла бути чимало часу, але була за них спокійна, адже з ними залишилася жити моя рідна старша сестричка Марина.
Згодом Марина вийшла заміж за дуже хорошого чоловіка і добру людину Павла.
А я вийшла заміж теж дуже добре, доля з заміжжям у мене склалася добре.
З Тарасом ми працювали на одній дуже перспективній та хорошій фірмі, там і познайомилися, у нас так гарно все складалося і з часом я вийшла за нього заміж.
У нас на той час, чому обоє ми дуже раділи, з’явилася дуже хороша нагода переїхати в іншу країну, нас з роботи перевели в Німеччину.
Як тільки ми змінили країну, за кордоном у нас була набагато більша зарплата, стала вищою в рази, ніж вдома, хоча і ми не міняли зовсім.
Ми з Тарасом придбали квартиру та, незабаром, я дізналася, що чекаю дитину і ми скоро станемо батьками. Все було добре у нас.
Але, як тільки у нас з’явилося дитя, і перший час сиділа вдома, то стала помічати, що Тарас дуже жадібна людина. Він став говорити, раз він один працює, то й грошима має розпоряджатися лише він.
На той час я не вважала це великою проблемою, думала, що добре, коли чоловік заощадливий в сім’ї, це лише краще для усіх. Але згодом я дізналася, що чекаю другу дитину, тому трішки переключилася на дітей та домашні свої справи.
Думала все владнається, адже у нас хороша сім’я, та з часом характер чоловіка ставав більш дріб’язковішим.
Якраз в той період ми купили собі другу квартиру, але Тарас все більше став економити на своїй сім’ї, тобто. Іноді чоловік навіть брав дітей і сам йшов з ними до магазину, щоб купити їм вживаний одяг.
Я вже не буду розповідати про те, що чоловік мій зовсім не хотів, щоб я провідувала батьків в Україні, говорив, що це надто дорого для нашого сімейного бюджету.
Я навіть не могла приїхати додому в Україну і провідати своїх батьків, адже чоловік не хотів залишатися з дітьми сам, і сказав, що сестра моя без мене справиться.
Минуло чимало років, мама пішла від нас перша, а нещодавно не стало тата. І, ви навіть не повірите, чоловік відразу сказав, що купить мені білет, щоб я їхала в Україну оформляти спадщину, яка залишилася мені від батьків, цього разу він грошей не пошкодував, як виявилося.
Я сказала, що поїду, звісно, але нічого брати у сестри не буду. Я зібрала найнеобхідніший одяг собі та дітям, і ми поїхали в Україну, я хотіла залишитися на батьківщині.
За цей час сестра оформила хату на себе, я написала відмову. Зараз ми живемо з нею в будинку батьків, вона не проти, каже, що це й мій дім, хоч і по документах її.
Я буду подавати на розлучення, з Тарасом я жити вже не хочу, не про таке життя мріяла я, він дуже жадібний і в нього цінності інші.
Ми з чоловіком розділимо майно, я куплю собі хату і буду жити тут, поруч з сестрою своєю та її дітками, вони мені справжня родина, вони мене не залишать одну.
Багато людей кажуть, що я роблю нерозумно і не потрібно розлучатися з багатим чоловіком, адже в скрутні часи я такого більше не наживу і про дітей потрібно думати, в першу чергу. Але невже я не права в цьому і помилку велику роблю?
Фото ілюстративне.
