Ми з чоловіком та двома дітьми живемо в Києві, у нас двокімнатна квартира.
У спадок 7 років тому мені від бабусі дісталася невеличка однокімнатна квартира недалеко біля нас. Ми з чоловіком вирішили її не продавати, а здавати в оренду. Квартиранти платитимуть нам і ці гроші нам стануть в нагоді, адже я тоді в декреті сиділа з меншою донечкою, працював один Данило.
Ці гроші за оренду всі ці роки були нам гарною підтримкою, хоча я й знайшла роботу, але зарплата мінімальна, та я близенько біля дому, начальство хороше, завжди йде на зустріч і я можу багато часу проводити з дітьми.
Ту квартиру у нас орендувала молода дівчина, вона мала дуже престижну роботу, добре заробляла, порядна, акуратна така.
А коли все почалося, та дівчина відразу поїхала за кордон і та квартира наша десь місяць стояла порожня.
Ми з чоловіком порадилися і вирішили впустити туди жити сім’ю з двома дітьми, вони з Запоріжжя. Ми з них грошей не брали, лише за комунальні платили вони. Але ми їм в усьому допомагали перший час. І продукти купували і одягом ділилися, ще й сусіди наші все передавали цій сім’ї.
Так минали місяці. Життя трохи змінилося. Мого чоловіка звільнили з роботи. Останнім часом він себе недобре почуває, був тиждень в стаціонарі, про роботу поки й мови бути не може.
Працюю лише я одна, але зарплата для сім’ї у мене не дуже велика. Трішки батьки допомагають з села, але вони пенсіонери, хоча дуже нас підтримують домашніми продуктами.
І мама моя мені якось сказала, щоб я поговорила з тими людьми і пояснила їм ситуацію. Щоб вони хоч якусь невелику суму нам платили за оренду, адже нам теж зараз важко дуже, ціни ростуть і ще й двоє дітей та все це на одну зарплату і чоловік занедужав.
Можливо мама права. Адже вони обоє зараз працюють, діти ходять в школу. Можливо і сказати, щоб трохи нам за оренду платили. Але мені так незручно, бо знаю, що у них зруйноване їх житло, їм поки немає куди повертатися.
Хоча вони заробляють добре, самі мені говорили, стали гарно одягатися, харчуються добре. Мені і моїх дітей шкода і чоловіка свого.
На душі неспокій, не знаю, як правильно вчинити. І самим нам зараз дуже важко і людей цих щиро шкода.
Фото ілюстративне.
