Моя мама вже багато років працює на заробітках в Італії, я вважаю, що їй вже досить, бо всіх грошей і так не заробиш.
Ми з чоловіком за гроші, які мама висилала, гарно впорядкували її будинок, так що вона вже має куди повернутися, але тут раптово у справу втрутився мій рідний брат.
У шлюбі ми вже 10 років, чоловік теж працює і заробляє, але основні кошти на будівництво дала мама.
Мама поїхала на заробітки в Італію відразу після мого весілля.
Зятя, що називається, я привела додому. У мене дуже хороший чоловік.
На сімейній нараді ми відразу домовилися будувати будинок, бо наша стара хата, яка дісталася нам від бабусі, була зовсім без умов. Заради цього мама і поїхала на чужину.
Перші гроші, які мама почала висилати, ми відразу ж пустили в будівництво. Чоловік теж працював не покладаючи рук.
Будували ми будинок більше п’яти років, витягнули аж два поверхи. Мама казала, як повернеться, буде жити з нами.
Зараз ми вже майже 5 років живемо в будинку, але постійно потрібні гроші, щоб все доробити до ладу.
У нас з чоловіком є двоє дітей. Чекаємо на маму, коли вона нарешті повернеться.
Ми пропонували їй повертатися коли будинок був готовий, але тут втрутився мій рідний брат Віктор.
Він одружений, живе у своєї дружини. От вони разом і вирішили, що це нечесно, що мама лише нам допомагає.
Брат зателефонував мамі в Італію і так сказав, мовляв, Ви сестрі гроші 5 років висилали, тепер моя черга.
І мама його послухала, вирішила не робити між нами різниці.
Всі гроші вона тепер висилала брату. А той теж відремонтував будинок дружини, в якому вони зараз живуть, купив автомобіль, відкрив в селі невеличкий кіоск, бізнесом зайнявся.
Все було б добре, бо ніби чесно все вийшло, але два тижні тому мій брат повернувся додому і сказав, що буде жити у нас.
Він вирішив розлучатися з дружиною, а оскільки він досі приписаний у нас вдома і йти йому нема куди, то він житиме з нами.
Все, що він будував, він залишив дружині. Бізнес його прогорів, залишилася одна машина, і то на неї його дружина буде претендувати при розлученні.
І я, і мій чоловік проти, щоб Віктор жив з нами.
Мама просить його прихистити хоч на деякий час, каже, що залишиться в Італії ще на кілька років і купить йому хоча б однокімнатну квартиру.
Що ж, це її право, але мені маму дуже шкода. Їй уже 60 років.
Хочеться, щоб і вона нарешті трохи відпочила, адже ми з чоловіком створили вже всі умови для цього.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
