fbpx
Життєві історії
Ми з чоловіком стали думати, чи йти нам на весілля його племінника. Чоловік спочатку сказав, що він не піде. А я вирішила інакше – я візьму кредит, поставлю в конверт двадцять тисяч гривень, куплю собі нову сукню, а чоловікові новий костюм, і таки підемо на це весілля

Ще на початку осені нам зателефонувала сестра мого чоловіка, і запросила нас на весілля до свого старшого сина. Я дуже здивувалася, бо останнім часом ми з нею майже не спілкувалися, а тут вона нас запрошує.

Торжество призначено на середину листопада, у нас два тижні, щоб підготуватися. А готуватися треба ретельно. Людмила, сестра мого чоловіка, завжди жила заможно. В свій час вона вдало вийшла заміж, у них з чоловіком є власний будинок, два автомобілі, квартира, яку вони купили синові.

Два рази на рік вони їдуть за кордон відпочивати, Людмила одягається по останній моді в дорогих магазинах. Одним словом, живуть вони дуже добре. Але з нами не спілкуються, від слова зовсім.

Ми з чоловіком і двома дочками живемо в невеликій двокімнатній квартирі, яка дісталася мені від бабусі. Я працюю вчителькою, мій чоловік водій автобуса. Купити нове житло ми поки не можемо, як і не можемо собі дозволити дворазовий відпочинок на морі. Але ми з цього приводу не хвилюємося, їдемо в село до моїх батьків, там є город, річка, ми добре відпочиваємо на природі.

Ми з Людмилою дуже різні, живемо в різних світах, так би мовити. Не спілкувалися ми кілька років через її ювілей. Людмила святкувала з розмахом свій день народження в ресторані, запросила багато поважних гостей, серед запрошених були і ми. В конверт ми поставили ту суму, яку вважали прийнятною для нас.

Але після свята Людмила розповіла всій родині, що ми замало принесли. А ще, їй не сподобалася моя сукня, в якій я прийшла. Вона сказала, що я могла би і щось нове нарешті собі купити.

Родичі мені донесли цю інформацію, я дуже засмутилася, але стосунки не стала з’ясовувати. Ми перестали ходити один до одного в гості, навіть не телефонували один одному на свята.

Ми з чоловіком стали думати, чи йти нам на весілля його племінника. Чоловік ще ображений на сестру, тому спочатку сказав, що він не піде. А я вирішила інакше – я візьму кредит, поставлю в конверт двадцять тисяч гривень (думаю, цього буде достатньо), піду куплю собі нову сукню, а чоловікові новий костюм (давно ми не купували собі обновок), і таки підемо на це весілля.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page