Наша донька Валентина майже рік тому вийшла заміж.
Ми з чоловіком молодій сім’ї на весілля подарували гроші.
Донька вирішила відразу собі купити пральну машинку з сушкою, адже це гарна річ і вона дуже їй потрібна.
Валентина машинкою цією дуже задоволена, каже, що вона пере гарно і сушить швидко.
Речі тепер їй зовсім не потрібно розвішувати і мороки стало набагато менше.
Дуже розхвалювала мені Валентина ту пральну машинку.
Я подумала і стала просити чоловіка свого, щоб і мені таку ж купив.
Справа в тому, що 7 років тому ми купили собі пральну машинку, вона ще гарно пере і добре працює, але речі потрібно розвішувати, а це і роботи багато і сирість постійно у нас.
Живемо ми в квартирі, влітку я речі розвішую на вулиці, а навесні, взимку і восени на балконі.
Та в холодну пору речі сохнуть дуже довго, я їх несу в квартирі, розвішую на батареї, скрізь після того мокро та сиро, у нас взимку навіть стіни часто цвітуть.
Ми люди хоча й небагаті, але єдину доньку видали заміж, вона живе в квартирі, яка дісталася мені від мами моєї, з чоловіком вони живуть добре.
Ми з моїм чоловіком залишилися жити одні, тепер і для себе пожити хочеться.
Досить економити на всьому, тим паче, що машинка з сушкою дуже мене виручатиме.
Я сказала своєму чоловікові Павлові, що перу я, тому мені вирішувати, як прати і в чому прати.
Чоловік засміявся і погодився зі мною, він завжди розумів і підтримував мене в усьому.
Ми купили нову пральну машинку і чоловік сам встановлював її, він у мене вміє все, дуже старвся, щоб мені догодити.
Якраз саме в той день прийшла сваха в гості до нас, ми пили на кухні чай і вона побачила нашу машинку.
– А стару свою пральну машинку, куди подінете?
– Вона у нас ще гарно працює, поставимо в гараж, нехай стоїть поки там, може ще колись пригодиться комусь.
– А віддайте її краще моїй доньці, у неї пральна машинка дуже стара, вмикається через раз, донька постійно мені на неї скаржиться.
Купити вони нову не можуть, у них квартира в кредиті, а я пенсіонерка, нічим допомогти не можу, хіба що з дитиною посидіти.
Того ж вечора ми відвезли свою пральну машинку сестрі мого зятя, чоловік мій її сам встановив, а свою стару вони попросили, щоб ми поставили в себе в гаражі. Так і зробили.
А наступного дня мені подзвонила сваха, сказала, що донька незадоволена, машинка пере недобре, залишаються плями, ще й шумить дуже: поставили її ввечері, то спати не могли, так вона гула.
Я відповіла, що в мене було все добре з нею, я ніколи не скаржилася на неї, можливо, режим вона вибрала неправильно, або ще не розібралася з нею, чи кинула зайве щось.
Після того мені Валентина ще не раз телефонувала, сказала, що сестра чоловіка їй не раз телефонувала і скаржилася, що стара моя машинка їй зовсім не подобається.
А нещодавно у моєї доньки був день народження, ми їй подарували хороший кухонний комбайн.
За столом всі гості були свої, лише найближчі люди і Валентина сказала, що сестра чоловіка, якщо хоче, може взяти її старий кухонний комбайн.
Він в гарному стані, добре працює, а оскільки тепер в неї є новий, його подарували, тому вона буде користуватися ним.
Донька моя пояснила, що вона тим вже користуватися не буде.
– Аякже, давайте, зносьте мені весь непотріб, який тільки маєте в себе. В кого ще щось старе є? Ні, не потрібно, мені вже старої машинки досить, яка гуде, як літак.
Мій чоловік вже встав з-за столу, сказав, що зараз їде забирати свою машинку, якщо вона так набридля їм, а поверне їм ту, яка в нас в гаражі стоїть.
І поїхав з сестрою зятя, яка зовсім не очікувала такого розвитку подій.
Сваха ще довго мене просила, щоб я зателефонувала чоловікові і попросила, щоб він не забирав машинку, щоб доньці її залишив, але я цього не робила.
Мій чоловік відвіз їм їх машинку, а нашу стареньку, але ще в гарному стані, поставив в гараж.
Більше я родичам ніколи нічого не дам, краще дати чужій людині, тобі подякують хоча б за це.
Сваха зі мною не спілкується після того випадку.
Зате донька її тепер щаслива пере в своїй старій пральній машинці, яка вмикається через раз.
А я вважаю, що я ні в чому не винна.
Що ми з чоловіком зробили не так?
Фото ілюстративне.
