fbpx
Життєві історії
Ми з чоловіком розуміли, що хоч квартира у дочки з зятем і своя, але ж двокімнатна, а дітей у них аж троє, тому рано чи пізно їм прийдеться розширятися

Ми з чоловіком ніколи не були заможними, працювали на роботі, ростили двох дітей, жили в невеликій двокімнатній квартирі. Але одного разу товариш мого чоловіка запропонував йому їхати на заробітки. Ми разом прийняли рішення, що треба їхати, бо інакше нам так і не вдасться нічого змінити.

Кілька років роботи за кордоном – і у нас з’явилася велика трикімнатна квартира. Всі кімнати ізольовані, їх аж три, три балкона і два санвузли, велика кухня і простора вітальня. Наша мрія нарешті здійснилася.

Коли ми придбали цю квартиру, наша дочка ще не була одружена. Після ремонту все сімейство наввипередки вбігло в новенькі кімнати. Сину Віталію ми віддали велику, затишну і світлу кімнату. Донька Марія вибрала простору з балконом спальню, а нам з чоловіком довелося розміститися  у вітальні на розкладному дивані. Усе найкраще – дітям.

Потім дочка виходить заміж. Зрозуміло, молоді хочуть шикарне весілля, благо у чоловіка були гроші, так що було все: і лімузини, і шикарний ресторан, і багато гостей, і екзотична подорож на медовий місяць, і подарунок в вигляді кругленької суми для першого внеску на власну квартиру.

Відразу після весілля молодята переїхали в нову двокімнатну квартиру. У шлюбі у них народилося аж троє дітей. Ось така щаслива велика родина. Ми з чоловіком онуків дуже любимо.

Наш зять, Олексій, непоганий хлопець. Він приїхав з провінції, але швидко знайшов роботу і непогано заробляє. Ми трохи допомогли їм з виплатою кредиту, але більшу частину суми зять сплачував сам. Ми розуміли, що хоч квартира у них і своя, але ж двокімнатна, а дітей у них аж троє, тому рано чи пізно їм прийдеться розширятися.

Ми навіть думали знову допомагати їм, але такого я від дочки і зятя не чекала. І не була готова до того, що вони не збираються розширюватися, не думають про нове, більш просторе житло, незважаючи на те, що гроші у них є. Ну а головне – це наша недавня розмова з дочкою, де вона заявила, що розраховує помінятися з нами квартирами. А Віталію, каже, взагалі пора одному жити.

Син у нас ще студент, куди ми його зараз переселимо. Та й і ми з чоловіком не маємо бажання кудись переїжджати, ми на цю квартиру довго заробляли.

Так, я дуже люблю дочку і зятя, обожнюю своїх онуків, але я не готова заради них змінювати щось в нашому житті. Ми так довго йшли до цієї квартири, стільки пережили і перечекали, зберегли шлюб, і все заради мрії мати комфортне житло.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page