– Я вже півтора року у них нянею працюю! – розповідає сорокарічна Віра. – Дівчинка, вихованка моя, золота просто: розумна, спокійна, розважлива. П’ять років їй.
Хоча батьки, звичайно, ведуть себе не найкраще. Вони хочуть розлучатися, а дитину поділити не можуть. Чоловік дружині каже – давай розлучатися, я у тебе дочку заберу! А вона йому – так забирай, їй з тобою буде краще. Він відступився тоді – що ти за мати така, мовляв. Вона у відповідь теж не мовчить… Загалом, сперечалися, ось, півроку тому як розлучилися – нарешті тихо стало!
– А дитина з ким в результаті залишився, з мамою?
– Так ні з ким!
– Як це? П’ятирічна дитина ні з ким? Так буває?
– Реально ні з ким! Дитина залишилася в квартирі, уявляєш? У шлюбі вони взяли однокімнатну квартиру в кредит, виплатили десь половину. Зараз продовжують виплачувати спільно, він і вона. Хоча після розлучення переїхали кожен до своїх батьків. А дівчинка в цій квартирі так і залишилася. Один тиждень до неї мати приходить, на наступний – батько. Так і живуть тепер, ага. Все по-чесному поділили: і квартиру, і дочку, і витрати. Коли квартиру виплатять до кінця, перепишуть на Ксенію, принаймні так кажуть зараз…
… Батькам п’ятирічної Ксенії трохи за тридцять, і розлучилися вони дійсно ось таким екзотичним чином, просто роз’їхавшись і не забравши з квартири практично ніяких речей. Навіщо, адже вони обоє продовжують жити тут з маленькою дочкою, тільки тепер уже не разом, а по черзі. До дівчинки приходять то мама, то тато, і живуть з нею по тижню.
Постійний дорослий, який при ній – тільки няня Віра.
Батьки Ксенії підрахували всі витрати на дочку і на квартиру, і скидаються навпіл: на няню, на комуналку, на харчування, садок, взуття та одяг дитині. «Перезмінка» відбувається зазвичай по п’ятницях. Вранці в садок дівчинку веде, припустимо, мама, увечері забирає няня Віра, як завжди, гуляє, веде додому, годує вечерею і займається до сну. А на ніч додому до дочки приходить вже тато.
Він же займається дівчинкою і в вихідні. Що там і як відбувається в суботу та неділю, Віра достеменно не знає – в ці дні вона не працює. Але дівчинка часто, розмовляючи, розповідає, чим займалися вчора з татом чи мамою – ходили гуляти в парк, або в цирку були, або бабуся в гості приходила. Загалом, все як раніше, коли жили утрьох, тільки без одного з батьків. Начебто він поїхав у відрядження.
У будні батьки Ксенії працюють допізна, і «черговий батько» приходить найчастіше не раніше дев’ятої, коли дівчинка вже лежить в ліжку, вмита і нагодована нянею, і в кращому випадку ще не спить. Іноді, втім, і пізніше. В обов’язки Віри входить забрати дівчинку з садка, привести додому, нагодувати вечерею, позайматися з нею до вечора якимись спокійними іграми, почитати-поліпити, помити, підготувати до сну і, дочекавшись приходу одного з батьків, завершити свій робочий день.
Крім того, на Вірі лежить обов’язок підтримувати порядок в квартирі, готувати дитині, прати і прасувати речі Ксенії. Якщо треба, Віра сидить з Ксенією і на лікарняних, тоді її розпорядок трохи змінюється. Розклад батьків в залежності від хвороб дитини не змінюють. Навіщо, якщо з дівчинкою сидить няня…
Вранці в п’ятницю «черговий батько» відводить дочку в садок останній раз, і прощається з дівчинкою на тиждень – чергування скінчилося, і ввечері в квартиру, де живе Ксенія, прийде вже мама.
– З батьком-то я не особливо розмовляю, так, добрий день і до побачення, і якщо що треба по справі! – розповідає Віра. – А з мамою, Марією, часто говоримо. Вона прямо така задоволена, ой, каже, як ми добре придумали, прямо чудово, давно так треба було! Для дитини, мовляв, нічого не змінилося практично. Той же садок, той же будинок, ті ж мама з татом. А для дорослих прямо краса! Один тиждень вільна взагалі, включаючи вихідні, можна будувати особисте життя. А на другий і з дочкою поспілкуватися нормально, і батькам в квартирі очі не муляти, дати відпочити від себе…
Вірі ж, чесно кажучи, така система зовсім не подобається – в плані того, природно, яке дитині. І пішла б з цієї сім’ї, так шкода дівчинку. Дитина, за її словами, і так в подиві від цієї свистопляски, задає няні питання, намагається зрозуміти, що відбувається. І не розуміє до кінця. Але батьки впевнені, що все роблять добре! Більш того, зараз їй стало краще: вона не чує їхніх розборок, і той з батьків, який живе з дочкою, все ж намагається приділити їй час по максимуму.
– Я Марію запитала – слухай, ну добре, зараз, поки ви з колишнім одні, ще куди не йшло, а що потім? – розповідає Віра. – Зустрінеш кого-небудь, буде у тебе інша сім’я, дитина, а як же Ксенія? Навряд чи новий чоловік буде відпускати тебе на тиждень жити до дочки… А вона тільки відмахується: каже, заміж більше не піду ні за що ніколи, наїлася цього досхочу, і народжувати не буду. А зустрічатися з кимось просто так – мені і тижня вистачить, мовляв…
Батько Ксенії теж одружуватися не збирається, хоча у вільний час, судячи з усього, не скучає.
Так, а ще батьки домовилися – своїх нових половинок в квартиру, де живе донька, не водити.
Вірі такий устрій не до душі. Якось неправильно все це. Батьки зовсім не думають про дитину.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
