fbpx
Життєві історії
Ми з чоловіком прожили майже 8 років, але у нас не було дітей. Тоді ми наважилися на рішучий крок – взяти дитину з дитбудинку. Спочатку ми взяли дівчинку, але це врятувало наші відносини – чоловік пішов від мене. І тоді я вирішила, що хочу всиновити ще й хлопчика, щоб у моєї донечки був братик

У нас з чоловіком не було дітей, і я думала, що це наша основна проблема. Ми прожили майже 8 років, я дуже хотіла стати матір’ю. Тоді ми наважилися на рішучий крок – взяти дитину з дитбудинку. Чоловік був не проти, але це не врятувало наш шлюб, який просто тріщав по швах.

Коли мені зателефонували з дитячого будинку і сказали, що у них знаходиться рідний брат дівчинки, яку ми вдочерили, то я навіть розгубилася. Моїй Алінці тоді вже було п’ять років, але її я виховувала одна, оскільки чоловік таки від мене пішов.

Ось уже кілька місяців я зустрічаюся з Денисом. Він дуже хороший, добрий і чуйний. Він навіть зміг подружитися з Алінкою.

Я відразу ж загорілася ідеєю усиновити братика моєї прийомної донечки. Я просто завжди хотіла, щоб у мене було двоє дітей. Моє бажання не було спонтанним: про сина я вже мріяла більше двох років.

Але я не знала, як до мого рішення поставиться Денис. Я не знала, що мені робити: раптом Денис мене кине, коли дізнається, що я хочу усиновити хлопчика? Тоді я залишуся одна з двома дітьми. Рішення було нелегким. Але я все ж вирішила забрати дитину до себе. Я вже почала ставитися до брата Алінки як до рідного сина, я всім серцем полюбила і цю дитину також.

Я поговорила з Денисом. Моє рішення виявилося для нього неочікуваним, але він сказав, що постарається мене зрозуміти.

Після цього я почала збирати документи для усиновлення. Це були дуже важкі для мене вісім місяців. Мені навіть не показували Богданчика. Він знаходився в дитячому будинку за заявою своєї мами, і вона могла прийти і забрати його в будь-який момент. Я дуже сподівалася, що цього не станеться. Але Богдан не став моїм сином. Зрештою, його таки забрала рідна мати.

Я так переживала через це, що схудла на десять кілограмів. Але в моєму серці вже було місце для другої дитини. Тому я вирішила усиновити іншого хлопчика. Незабаром я стала мамою для Олександра.

Денис мене не кинув. Ми одружилися і стали великою і дружною сім’єю.

Після цього важкого життєвого випробування я повірила в те, що життя дає нам завжди тільки випробування, які ми можемо витримати. Найголовніше, вірити в свою мрію і ніколи не відмовлятися від неї.

Фото ілюстративне – pinterest.

You cannot copy content of this page