Як і всі закохані дівчата, я виходила заміж і була впевнена, що це назавжди. Тарас був чудовий, нам було цікаво. Через рік у нас народився син. Я сиділа в декреті, а чоловік працював. Ми мріяли про квартиру, і ось нещодавно нам вдалося її купити. Сину зараз дев’ять років. Здавалося б, все має бути чудово, але нещодавно я дізналася, що у Тараса вже давно є інша жінка.
Він сам мені в цьому зізнався і тепер я не знаю, як правильно поступити в цій ситуації. Ще кілька років назад я б побігла негайно розлучатися. Але зараз я розумію, що розлучення в нашій ситуації, можливо, не найкращий вибір. Про те, що у чоловіка є інша, знають всі наші знайомі і вони щиро дивуються, чому ми і досі разом.
Відповідь проста – у нас є спільна квартира і у нас є спільна дитина. Житло оформлене на нас двох в рівних частинах. І навіть якщо ми продамо цю двокімнатну квартиру, то ні мені, ні чоловіку не вистачить грошей, щоб купити собі однокімнатні квартири. Це перша причина.
Друга причина, і найважливіша, це наш син. Саме через нього ми вирішили зберегти сім’ю, щоб він не відчував себе якимось не таким. Адже це не зовсім нормально, коли у дитини неповна сім’я.
Проте наші родичі кажуть, що зберігаючи сім’ю в такому вигляді ми робимо тільки гірше і собі, і дитині. Адже той факт, що ми продовжили жити разом, не скасовує того, що зникли наші сварки. Вони на думку наших родичів псують ту атмосферу затишку, яку ми так старанно намагалися створити. Більш того, їм здається, що дитині в такій сім’ї буде тільки гірше, тому що він постійно переймає від нас поведінкові манери, які буде використовувати протягом життя.
І я б могла з ними погодитися, але ж сама росла без батька і розумію, як це. Ти відчуваєш себе якоюсь не такою і постійно виниш себе в тому, що він пішов. При цьому знаючи, що це не так, але нічого вдіяти зі своїми думками не можеш. І я боюся, що моїй дитині доведеться пройти через те ж саме.
Вчителі почали говорити, що дитина почала змінюватися в новому навчальному році. Цілий рік ми намагалися проаналізувати його стан і зрозуміти, що не так. Мабуть, проблемою все-таки є ми.
І ось тепер, коли мені все це відомо, я серйозно подумую про те, що розлучитися і звільнити дитину від такої ноші. Можливо, так буде для нього краще. Так, йому буде погано, але він збереже відносини зі своїми однокласниками і вчителями. У нього також збережуться добрі оцінки, тому що може статися так, що він просто перестане вчитися.
Цікаво в цій ситуації те, що мого чоловіка схоже не хвилює доля дитини. Він відноситься до цього як до чогось нормального, списуючи все на перехідний вік. Однак це не так, йому просто все одно. І скільки б він не говорив, що йому реально є до цього справа – я йому не вірю.
Так чи інакше, але я сподіваюся, що незабаром зможу остаточно вирішитися і щось зробити з цією ситуацією. Жити в такій обстановці дитина далі точно не може. Та і я теж, чесно кажучи. Ми ще молоді люди, у Тараса хоч є кохана жінка, а я взагалі, у випадку розлучення, залишаюся при своїх інтересах.
То ж що правильніше – зберегти сім’ю заради дитини чи розлучитися заради неї і її спокою.
Фото ілюстративне – omvesti.
