Моя добра справа, яку я зробила кілька років тому, повернулася для мене великою проблемою – найближчі родичі хочуть судитися зі мною через спадщину.
Може хто з читачів дасть мені яку добру пораду, як мені зараз правильно поступити – викреслити назавжди своїх родичів чи ?
Ми з чоловіком жили непогано, у нас є своя трикімнатна квартира, так що ми ніколи не сподівалися на спадщину.
З моїми найближчими родичами – братом і його сім’єю, мамою, двоюрідною сестрою і її сім’єю, і її мамою, а моєю рідною тіткою, ми постійно спілкувалися, з родичами у нас були чудові стосунки.
Ми часто збиралися разом, у нас діти приблизно одного віку, і вони дружили між собою.
Всі свята – ми завжди разом. Взяти до себе тимчасово дітей, виручити грошима, допомогти зробити ремонт – не проблема.
Я була впевнена, що у мене найкращі родичі у світі.
Але незабаром сталася ситуація, через яку я змогла подивитися на них в іншому світлі.
Мова йде про спадок моєї бабусі Анни.
Я завжди вважала, що у мене є дві бабусі. Одна рідна, від якої народилися моя мати і її сестра, а друга – рідна сестра моєї бабусі, бабуся Анна.
Так склалося, що у неї не було своїх дітей, тому своїми внуками вона вважала всіх нас. Я її дуже любила, вона все життя ставилася до нас як до рідних.
Жила Анна з чоловіком доволі заможним життям.
Він у неї був дуже серйозний і поважний, працював начальником на заводі.
Вони разом нам завжди купували дорогі подарунки.
Скільки в них було нерозтраченої любові до нас, дітей! Вони ніколи нічого для нас не шкодували, такі щирі люди були!
Моєї рідної бабусі не стало, коли мені було років тринадцять, але залишилася бабуся Анна, яку я обожнювала.
Бабуся Анна овдовіла раптово. У своїй великій квартирі літня жінка залишилася одна.
Вона трималася непогано, і ми всі дуже дивувалися, як їй це вдається. Але приблизно через рік вона злягла.
Вся наша сім’я переполошилася і почала доглядати за бабусею.
Але коли всі зрозуміли, що це надовго, то почали шукати відмовки, щоб не приїжджати.
Бабусі Анні був потрібен щоденний догляд, а так як всі ми працювали на роботі і не могли постійно бути з нею, я запропонувала всім скластися і найняти доглядальницю, але ніхто мене не підтримав.
Навпаки, вирішили, що бабусю Анну треба відправити в будинок для людей похилого віку.
Я сказала, що цього не буде, брала часто вихідні і почала їздити до неї сама.
Звичайно втомлювалася, та й на роботі вже почалися проблеми, тому чоловік запропонував бабусю перевезти до нас.
Бабуся Анна погодилася. Ми виділили її кімнату, чоловік викликав хорошого лікаря.
Через кілька місяців бабуся Анна пішла на поправку.
Наші діти дуже прив’язалися до неї.
Прожила вона з нами шість років.
Свою квартиру в центрі міста вона залишила мені за заповітом.
І що тут почалося! Всі родичі тут же з’явилися і захотіли свою частку!
Хочуть зі мною судитися, і це дуже неприємно.
Тепер ми з ними не спілкуємося, а я не відчуваю, що повинна поділитися.
Якби я не захистила тоді бабусю Анну, то її здали б в будинок для літніх людей.
У моїх родичів дуже коротка пам’ять.
Навіть не знаю, як після цього всього з ними спілкуватися, адже вони мене дуже розчарували.
Найприкріше в цій ситуації, що мої родичі показали своє справжнє нутро.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.