Ми з чоловіком подарували молодим на весілля непогану суму грошей – 40 тисяч гривень, але поклали в банк на ім’я дочки. Хотіли, щоб вона хоч трохи матеріально була захищена і тільки сама вирішувала як розпорядитися грошима.
Сума, яку ми подарували, на мій погляд, непогана. Сват зі свахою теж стільки ж подарували, тільки от не знаю, чи у них ця сума була відкладена, чи вони зичили – адже перед весіллям вони кожну копійку рахували.
Взагалі, коли ми говорили про те, яку суму плануємо подарувати, то не думали, що свати таку ж повинні дарувати. Якщо вони так вирішили, то добре, дітям гроші потрібні і зараз і в подальшому.
Сваха спочатку не зрозуміла, що наш подарунок на ім’я дочки оформлений, а коли до неї дійшло, висловилася, звичайно, що так не можна. А чому не можна, я наприклад, не схильна їй і її сину довіряти в матеріальному плані (в нематеріальному, до речі, теж).
А на весіллі був момент, який просто вивів мене з рівноваги. Я відволіклася на гостей, а потім якось випадково подивилася в сторону молодих, а там сестра Валентини Дмитрівни (хрещена мого зятя, Олександра) відкриває конверти, які надарували гості, і витягує звідти гроші.
А молоді просто сидять і дивляться. Природно, я підійшла і поцікавилася навіщо вона це робить. Та спочатку від несподіванки затнулася, а потім відповіла, що витягує гроші, бо боїться, щоб їх не вкрали.
Цікаво хто? У залі камери, люди всі свої, вхід окремий в наш зал, сторонні не увійдуть. Чи люди дарували щоб вкрасти? Загалом, щоб не переживала фея-хрещена, відправила чоловіка зі сватом відвезти подаровані гроші в квартиру до молодих. Заодно і частину квітів з ними відправила. Чоловіки молодці – все доставили і навіть здогадалися квіти в воду поставити.
А на наступний ранок сваха подзвонила нам і попросила чоловіка приїхати за ними. Ми і так планували їх на обід запросити, дочка з зятем теж повинні були приїхати. Чоловік зібрався і всіх відразу привіз і молодих, і сватів. Ми з молодшою дочкою якраз стіл встигли накрити.
Ну про що за першим сімейним обідом поговорити? Звичайно, про гроші. які подарували. Я, відверто кажучи, цього і чекала від неї. Все зводилося до того, щоб купити дітям хоч якусь машину і для цього донька має поставити суму, яку ми їй подарували, у спільний сімейний бюджет. Я здивувалася, що за них планують, але промовчала.
А ось їхній син мовчати не став. Не знаю що в ньому заграло – жадібність чи нове для нього почуття відповідальності за матеріальне благополуччя сім’ї, але він відповів, що самі розберуться.
Якщо чесно, то його відповідь мене потішила. Сват теж сина підтримав, сказавши, що правильно той каже, раз вирішили сім’ю створити, то і інші серйозні рішення самі повинні приймати.
Одним словом, я зрозуміла, що з свахою мені не дуже пощастило і ця жіночка з тих, які своє не втратять. Добре, що хоч зять в неї не вдався, принаймі, мені так здається.
Фото ілюстративне – iz.