Ми з чоловіком одружилися доволі молодими, він лише закінчив університет, а я була студенткою першого курсу. Оскільки у нас самих нічого не було, то залишалося лише сподіватися на допомогу батьків, але вони не мали наміру особливо нас підтримувати. Мої батьки і свекри в один голос сказали, що ми вже самостійні і тому маємо самі давати собі раду.
Знімати квартиру у нас не було грошей, тому на перших порах ми пішли жити до моєї тітки Оксани. Вона сама жила в двокімнатній квартирі, сім’ї у неї ніколи не було, дітей теж. Тітка нас радо прийняла, виділивши нам окрему кімнату.
Я якось її запитала, чому мої батьки, в яких є гроші і можливості нам не допомагають, а вона відповіла, що батьки теж хочуть трохи пожити для себе. Тітка Оксана була старшою сестрою моєї мами, але вони були дуже різними.
Перший час тітка Оксана навіть не брала з нас оплати за комунальні послуги, і продукти сама купувала, нас годувала, ні за що у нас гроші не брала, бо казала, що у нас самих немає, от коли я вийду на роботу, тоді і буду платити.
Коли у нас народилися діти, спочатку син, потім донька, тітка відпустила мене на роботу, а сама стала для моїх дітей і нянькою, і люблячою бабусею. Це була просто величезна підтримка з її сторони, адже я змогла швидше зробити кар’єру.
З часом наші справи налагодилися настільки, що ми вже були готові йти на знімне житло, та тітка не відпустила, переконала, що з нею нам буде краще, адже вона дітей в школу водила і забирала звідти.
Весь цей час з своїми рідними батьками я бачилася дуже рідко, хіба що по великих святах. Мама прийшла до мене лише тоді, коли у батька з’явилася інша і він захотів розлучення. Мама в той час якраз вийшла на пенсію і дуже сподівалася, що ми її підтримаємо.
На той момент ми вже жили у власному будинку за містом, в який недавно переїхали. Мій чоловік заробляв настільки добре, що ми жили так, як навіть і не мріяли. Звичайно, тітку Оксану ми взяли з собою у наш будинок, а як же без улюбленої бабусі. Вона хотіла квартиру продати і гроші нам віддати, але ми порадили не поспішати з продажем, і тітка Оксана оформила свою нерухомість на мене.
Моя мама, дивлячись як ми живемо, сподівалася, що після розлучення ми запропонуємо їй переїжджати до нас. І свекруха, яка овдовіла, і жила за одну пенсію, теж була не проти до нас переїхати. Та ми з чоловіком порадилися і вирішили, що єдина мама, яка нам весь час допомагала, це тітка Оксана. Тому і ми маємо зараз обов’язок допомагати лише їй, а іншим ми нічого не винні.
Моя мама ніяк не заспокоїться, приходить до нас чи не щодня, питає, чим може бути корисною, все сподівається, що ми їй запропонуємо залишитися. Бачу, тітка Оксана вже через це почувається не комфортно, почала говорити, що хоче повернутися назад до себе, але я її заспокоїла, що вона як ніхто заслуговує жити з нами, а якщо моїй мамі ніде жити, то хай вона йде в квартиру сестри. Чи я не права?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
