Моя рідна мама має, на жаль, дуже непростий характер, вона постійно намагається нас з чоловіком в усьому повчати, вона переконана, що для нас буде лише краще, коли ми прислухаємося до її порад.
Навіть, коли в неї ніхто нічого не запитує, вона, все одно, любить втручатися в усі наші справи, навіть, якщо це її зовсім не стосується.
Іноді у нас з Андрієм, як і у багатьох людей, бувають в сім’ї неприємності та непорозуміння, без цього ніяк, але я ніколи не говорю про них мамі, навпаки, стараюся навіть не згадувати це у розмовах.
А не роблю я цього просто лише з двох причин.
По-перше, не хочу, щоб моя мама хвилювалася за нас, адже вона вже у віці. По-друге мама тиждень ще мені після того буде телефонувати по декілька разів на день, щоб щоразу давати мені різні поради.
А згодом я помітила, що мама таки в курсі наших сімейних справ, хоча ми з Андрієм нічого не розповідаємо їй.
А одного разу, я просто випадково побачила, що моя мама сама випитує все у нашої доньки, якій зараз 7 років.
А моя Наталочка, сама того не підозрюючи, як мала наївна дитина, з задоволенням розповідає бабусі абсолютно все, що відбувається в нашому домі і про що ми з чоловіком говоримо.
Я довго думала, як правильно вчинити, адже дитині потрібно все правильно пояснити, виходить.
– Наталочко, не розповідай бабусі наші сімейні секрети, про наші справи не має знати ніхто, не варто, хвилювати бабусю, – спробувала я пояснити нашій доньці.
Наступного разу, коли бабуся прийшла і розпитувала Наталочку про наші сімейні справи, донька їй прямо й сказала, що це секрет, мама просила секрети не розповідати.
Нічого не вдієш, це ж дитина.
А мама після того образилася на мене і на внучку свою.
Але що я зробила не так? Чому мама ображається? А невже вона сама робила гарно, випитуючи все у малої дитини?
Фото ілюстративне.