Коли мій син сказав, що буде одружуватися, я відразу сказала йому, що віддам одну з своїх квартир.
Я не чекала від них на неабияку вдячність, але ж і такої реакції я точно не сподівалася.
Моїх добрих намірів не оцінили ні майбутні свати, ні майбутня невістка, інакше як невдячність я це назвати не можу.
Ми з чоловіком маємо дві квартири, одну з яких ми вирішили зараз віддати сину.
Молодята вирішили, що зараз просто розпишуться, а весілля пізніше зробимо.
Як завжди, виникло питання – де жити.
У мене з цього приводу сумнівів не було – у нас є вільна квартира, я сказала – нехай молоді туди заходять і живуть.
Спочатку вони зраділи, але потім невістка пішла в ту квартиру, роздивилася, і сказала, що не хоче там жити.
Вона прямо сказала, що район їй не підходить, і ремонт здався би кращий. Одним словом, там вона жити відмовляється.
Майбутня невістка наполягає на тому, щоб йти на знімання, і син вже почав шукати варіанти.
Я не розумію, навіщо в такий важкий час витрачатися на оренду, яка зараз коштує чимало, якщо є вільна житлоплоща.
Але син слухає не мене, а свою майбутню дружину, яка ні в яку не хоче йти в квартиру, яку я пропоную.
А сьогодні до нас приїжджали в гості майбутні свати, щоб познайомитися ближче.
І в розмові за столом сват прямо сказав, в чому справа, чого його дочка не хоче йти жити в це помешкання.
Він мені сказав, що насправді я не квартиру дітям дарую, а ключі. А його дочка жити на пташиних правах не хоче.
І вони самі не хочуть вкладатися в ремонт в квартирі, яка не належить їхній доньці.
Сват заявив, що якщо я перепишу житло на дітей, то це вже буде зовсім інша справа.
Від такої заявочки я аж присіла. Так, квартира оформлена на мене і нічого змінювати я не планую.
Зараз час такий, що нікому не можна вірити.
Я на сина квартиру запишу, вони захочуть її продати, наступна вже буде куплена в шлюбі, а якщо невістка захоче розлучення, то вже матиме повне право претендувати на майно.
Не знаю чому, але майбутня невістка мені поки не дуже подобається, тому я не бачу сенсу переписувати вже квартиру на сина.
Нехай живуть стільки треба, щось своє підскладають, а потім побачим, будем думати, що робити далі.
Син знову підтримав не мене, а свата. В запропоновану мною квартиру син погодився піти лише за умови, якщо я перепишу її на них.
Я відмовилася, вони образилися і йдуть на знімання. Отака їхня вдячність.
То хто з нас правий?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.