– Ми з сестрою давно заміжні, живемо окремо. Мама залишилася жити в нашому заміському будиночку. От днями ми з нею домовилися, що я заїду до неї в гості, – розповідає сорокарічна Оксана. – На цьому тижні я нарешті вільна. Але нічого не вийшло. Вранці вона подзвонила вже з автобуса – мовляв, донечко, не приїжджай, у Наталі знову дитина захворіла. І наша мама, звичайно, все кинула і летить на допомогу.
Матері Оксани і Наталі, Світлані Гаврилівні, шістдесят чотири роки. До старості за сучасними мірками ще далеко, але здоров’я у неї вже не дуже.
– Я їй безліч разів говорила – здоров’ям треба займатися! – засмучено говорить Оксана. – Але їй ніколи навіть в поліклініку сходити, у неї – онуки!
До свого здоров’я Світлана Гаврилівна дійсно відноситься дещо легковажно.
– Здоров’я не в поліклініці, воно в русі, – жартує вона. – Треба менше лежати і прислухатися до себе. Встанеш вранці – там тягне, там коле, а розходишся – і знову як молода!
Лежати і прислухатися до себе Світлані Гаврилівні ніколи: останні шість років вона допомагає молодшій дочці, Наталії. У Наталки двоє дітей трьох і шести років, чоловік і квартира в кредиті. Наймати няню для двох маленьких дітей дуже накладно. Тому Наталі і її чоловікові дуже пощастило, що є така ось бабуся, яка відразу після народження старшого онука вийшла на пенсію і з задоволенням сидить з малюками стільки, скільки треба.
Зараз стало простіше – діти підросли, і, принаймні іноді, ходять в садок. Бабуся потрібна в основному на підхваті. А кілька років тому Світлана Гаврилівна сиділа зовсім з малюками. Дочка в декретах не затримувалася, виходила на роботу ще до року дитини. Так що бабуся відпрацьовувала по повній схемі – і коляску тягала на вулицю, і на гірки за малюками лазила, і в пісочниці сиділа. Спочатку з одним онуком, а потім і з двома.
Втім, Світлана Георгіївна не скаржиться. З онуками вона ладнає відмінно, і вони її дуже люблять. Засмучує вся ця ситуація тільки старшу доньку.
– Матері щодня треба дякувати, що вона все це витягла, – обурюється Оксана. – Це молодим непросто, сидіти з двома дітьми, а в віці – непросто подвійно. Так, вона не скаржиться! Але я бачила кілька разів, в якому стані вона приходить звідти. Приходить і лягає пластом! Тому що такі навантаження вже не для неї!
Час від часу Оксана дзвонить молодшій сестрі і влаштовує догану.
– Ти повісила свої проблеми на маму. Дай їй відпочити, їй є чим зайнятися. Вона не зобов’язана займатися твоїми дітьми! Скинула їх на бабусю. У вас з чоловіком ні грошей з ним, ні перспектив, ні даху над головою.
У самої Оксани тільки одна дитина-підліток. Ростити дитину Оксані ніхто не допомагав. Світлана Гаврилівна за часів раннього дитинства старшого онука працювала на п’ятиденці, і в гості приходила нечасто. Та й то, приходила тільки провідати.
– Я в декреті чесно відсиділа від дзвінка до дзвінка, – розповідає Оксана. – Потім син пішов в садок, я на роботу. На випадок всяких непередбачуваних ситуації наймали няню. Мама з моїм сином не сиділа ні дня! І теж хворіла дитина, але ми з чоловіком у всіх ситуаціях справлялися самі!
У чоловіка Оксани була дошлюбна квартира, в якій вони і починали жити. Зараз вони вже розширилися, купили трикімнатну квартиру. Чоловік Оксани, звичайно, молодець, навіть нема про що і говорити. Працює багато, заробляє більше ніж достатньо.
Після останньої телефонної розмови сестри припинили спілкування.
– Наталя геть знахабніла – скаржиться Оксана. – Сказала, що я лізу не в свою справу. Як це не в свою? Це моя мати теж! Мені не все одно. А ще заявила, уявляєш, що я їй заздрю. Було б чому заздрити.
Ми з чоловіком хотіли відправити маму на курорт в Моршин, вже і путівку придивилися, а вона сказала, що не поїде, бо нема на кого дітей сестри залишити. От як так? Невже у мами немає права на особисте життя і відпочинок? Це ж всього лише на три тижні. Про що взагалі думає моя сестра?
Фото ілюстративне.
