Щоб купити синові квартиру, ми вирішили дати йому половину грошей, а іншу половину мали б дати з боку невістки. Але сама невістка не хоче спільно купувати житло. Наталя каже, що надивилася на те, як її мати з вітчимом ділила житлоплощу після розлучення.
Іван у нас єдиний син і нам дуже неприємно, що він пішов у «приймаки». Але Наталя з нами жити не захотіла, що й зрозуміло: їй від бабусі дісталася однокімнатна квартира, поки молодята живуть там, але ж це не триватиме вічно. Потрібно розширюватися.
Ми з чоловіком самі ще молоді (мені 48 років, чоловікові 50), звільняти житло не збираємося, спадщина моєму синові не світить, а Наталя категорично не хоче ні іпотеку брати, ні продавати однокімнатну та купувати двійку у шлюбі, навіть за умови, що ми даємо гроші.
Моя невістка Наталя – старша дочка. Після того, як сваха овдовіла, вона знову вийшла заміж. Молодшій сестрі невістки лише 11 років. Сваха продала однокімнатну свою, взяла з другим чоловіком іпотеку, виплатили її швидко, а два роки тому, вітчим Наталі оголосив, що він іде до іншої. А квартиру треба продавати та ділити гроші.
Суди тривали довго, у результаті чоловікові присудили трохи менше половини вартості загальної квартири, але свасі ці гроші взяти, щоб виплатити колишньому чоловікові його частку, не було звідки. Наталя років із 20-ти жила окремо від сім’ї, у неї стосунки з чоловіком матері так і не склалися.
Поки квартиру продавали, мати і сестра прийшли жити до невістки в її однокімнатну квартиру. Тепер вони, звичайно, купили собі також однокімнатну, але в кредит.
– Надивилася, вистачить на все життя, – каже Наталя, – мама з другим чоловіком теж збиралася жити до кінця своїх днів. Всяке буває. Ні, на іпотеку я не погоджуюся. У мене є житло, навіщо мені вплутуватися в кредити?
– Не хочеш продавати і вкладатися, здай свою, – кажу. – Кредит гаситиметься з оренди, а на перший внесок, величиною в половину вартості двокімнатної квартири, ми дамо. Разом платитимете, у тебе буде половина, у чоловіка теж половина, зате житимете в просторій квартирі.
– Ось саме цього я і не хочу, – каже невістка, – половини цієї! Ділитись потім, продавати, позиватися. Проходила вже разом із мамою все це!
Я невістку розумію, вона обпеклася, тепер дує на холодне. Але все життя в її однокімнатній квартирі вони не зможуть жити, нам гроші вкласти хочеться, ми їх для сина відкладали.
На цілу двокімнатну квартиру нам грошей не вистачить, а брати в іпотеку, то ми до самої пенсії її будемо виплачувати. Наталя сину платити не дозволить, сімейний бюджет спільний у них. Ось і є гроші, а не вкладеш. От і як нам тепер бути?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
