Мені 35 років і мій другий шлюб на межі розлучення. Перший раз я вийшла заміж, народила доньку, все було добре. Але ми жили у свекрухи, Тамара Василівна була непоганою жінкою, але вона вважала, що лише вона господиня в домі. Я не мала права приймати жодного рішення без неї, не кажучи вже про те, щоб зробити ремонт в своїй кімнаті чи поміняти меблі на більш зручні і сучасні.
Так жити було важко, але я б, напевно, все це терпіла, якби не дізналася, що чоловік мені зраджує. Свекруха на це сказала: «Вирішуй сама, що робити». От я і вирішила розлучитися. Я пішла від чоловіка після 10 років спільного життя, зняла собі квартиру. Знайшла гарну роботу, то ж почала сама заробляти непогані гроші. А потім я зустріла Олега.
Він, як і я, вже був розлучений, і в попередньому шлюбі у нього є син. Ми одружилися, бо подумали, що двом, все ж, легше жити, ніж одному. І хоч теперішня свекруха, мати Олега, з нами не живе, але її вплив на нашу сім’ю дуже великий.
Ми живемо разом 2 роки. Нам потрібно починати життя з нуля, він платить аліменти, а ще бере дитину до нас на вихідні. Я не проти, адже діти – це головне в житті, як для мене.
Начебто все добре, ми дуже багато працюємо. Робота в обох дуже важка і фізично і морально. Ми розуміємо, що роки минають, а потрібно купити спільну квартиру. Ми зараз знімаємо житло просто, а ще потрібно забезпечити дітей. Крім того, я не проти, щоб у нас народилася ще спільна дитина, але на все це потрібні чималі гроші.
Але його мама знає, скільки він заробляє, і кожен місяць протягом двох років виманює у нього гроші, замість того, щоб, навпаки, нам допомогти. Через це, ми не можемо до пуття назбирати навіть невелику суму. Його зарплата постійно йде до його мами, а я вже втомилася працювати за двох.
Недавно, для прикладу, була така ситуація. Телефонує свекруха і каже, що треба допомогти братові і дати грошей на лікування. Брату, який ніколи нічим йому не допомагав, ні йому, ні матері. Він покірно дає грошей, влазить в борги, ми живемо на мою зарплату, а зі своєї він гасить борг.
Тільки віддав, мама затіває ремонт у себе в квартирі і знову просить у нього грошей. І знову мій чоловік не посмів відмовити. Потім мама доробляє ремонт і згадує, що потрібно пам’ятник батькові поставити, а до ремонту не пам’ятала, ремонт ж для неї важливіший.
У підсумку він ставить пам’ятник, який коштує великих грошей. Я за ці два роки жодного разу не тримала його цілої зарплати в руках, а якісь крихти після мами. Отримуємо ми однаково. Я не можу так більше, виходить, що все на мені. Я вже не витримую.
Розумію, що батькам треба допомагати, але ж не утримувати в ущерб собі. Я вже почала серйозно задумуватися, а чи потрібна мені, взагалі, така сім’я. Що я в підсумку отримаю? Адже у свекрухи повно грандіозних планів і мій чоловік постійно показує, що не вміє своїй мамі казати «ні».
Фото ілюстративне – bumtorg.