Після майже 30-ти років шлюбу, ми з чоловіком вирішили розлучитися.
Ця думка була у нас уже давно, але ми ніяк не могли наважитися зробити цей крок, бо всі родичі і друзі нас вважали ідеальною сім’єю.
І лише ми з чоловіком знали, що це далеко не так, проте на людях продовжували грати роль ідеальної родини.
Одружилися ми з Михайлом доволі молодими: мені було 20 років, йому 22.
Всього в житті ми добивалися самостійно, нам ніхто ніколи не допомагав.
То ж в свою трикімнатну квартиру ми заселилися зовсім недавно, всього 10 років тому.
Зробили все за своїм смаком, вийшла просто квартира моєї мрії.
Наш єдиний син вже давно дорослий, зараз він в Канаді, виїхав ще 7 років тому, уже там і сім’ю створив.
А між нами з чоловіком, відколи ми переселилися в цю нову квартиру, наче кішка пробігла.
Ми приходимо з роботи і навіть не розмовляємо один з одним, розходимося по різних кімнатах, і все.
Я думала, це просто такий період, що треба почекати, і все мине.
Навіть намагалася перший час влаштовувати романтичні вечері, запрошувала чоловіка на прогулянки, чи в ресторан.
Але мою ініціативу Михайло не підтримував, він так прямо мені і сказав, що я йому більше не цікава.
З часом ставало лише гірше, живемо ми як чужі люди, нікуди разом не ходимо, вдома днями не розмовляємо.
Не знаю, чи була у когось з вас така ситуація, думаю, якщо була, то ви мене зрозумієте.
Я вже собі думаю так: якби у нас були діти, внуки, то були б і спільні клопоти, які нам просто б довелося вирішувати разом.
А так – просто немає нічого, що б нас пов’язувало, тому я не витримала, і запропонувала чоловікові розлучитися.
Він підтримав мою пропозицію, до того ж, останнім часом мені все більше здається, що у нього є інша жінка.
Тому ми готові були обоє розлучитися, але лише до тих пір, поки не постало питання про поділ майна.
Я була впевнена, що чоловік залишить квартиру мені, але Михайло не збирається таке робити, він пропонує ділити квартиру.
А я не готова з’їжджати з оселі своєї мрії і переїжджати в щось маленьке, бо більше, ніж на одну кімнату грошей при поділі не вистачить.
Що тепер робити, я не уявляю?
Можна розлучитися, і продовжувати жити в одній квартирі.
Але чи буде це для нас зручно? Не знаю. Порадьте, як краще вчинити в нашій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна