fbpx

Ми з чоловіком давно не жили разом, але і не розлучалися, і це було моєю основною помилкою. Будинок, який я з нуля збудувала за свої гроші, чоловік вважає нашим спільним майном і хоче при розлученні його ділити

Мені 45 років, і зараз мені доведеться заплатити високу ціну за свою ж доброту.

Ми з чоловіком давно не живем разом, останніх 12 років я за кордоном на заробітках була, але з чоловіком офіційно не розлучилася, бо не було такої нагальної потреби.

На заробітках я була в Греції, а чоловік залишився вдома, він ніколи не заробляв багато, а останнім часом його крім оковитої нічого і не цікавило.

Додому я приїжджала рідко, лише на свята.

Весь цей час чоловік жив сам в моїй хаті, я йому пропонувала розійтися, а він постійно повторював, що йому просто нікуди йти.

Ми з Євгеном одружилися рано, я вийшла заміж у 18 років, жити ми стали у мене разом з моїми батьками.

У нас народилася донька, жили ми небагато, але у нас було господарство, город, так що ми більш-менш витягували.

Батьків моїх не стало, дочка закінчила школу і поїхала вчитися в обласний центр.

Євген на той час втратив роботу і сім’ю утримувала я одна.

Ось так від безвиході я і наважилася їхати на заробітки.

Грошей, яких я заробляла, вистачало на життя і навчання доньці, і на ремонт будинку.

Роботами займалася моя сестра і її чоловік, бо своєму чоловікові гроші довірити я не могла.

За допомогою родичів будинок я відбудувала, сестра не раз мені радила розлучитися з чоловіком і виселити його з своєї хати, бо він примудрявся навіть виносити і продавати з дому меблі і техніку, які я придбала за свої гроші.

Але у мене рука не піднімалася випровадити його з дому, бо розуміла, що він без мене пропаде.

Дочка заміж вийшла, у неї свої турботи. Та й якось не по-людськи все це виходить.

Але останнім часом все змінилося, я зустріла хорошого чоловіка, він давно розлучений і має намір зі мною одружитися.

Тепер мені треба розлучитися з Євгеном офіційно і попросити з’їхати з мого помешкання.

Хоч мені це і було важко, але я зателефонувала чоловікові, все пояснила, сказала, що нам треба офіційно розійтися, а йому шукати нове житло.

Але Євген сказав, що навіть не подумає, адже у нього є де жити. Будинок, який я облаштовувала всі ці роки, він вважає своїм, каже, що це – спільно нажите у шлюбі майно!

Я розумію, що зробила помилку, коли так довго тягнула з розлученням, бо тепер все значно важче.

І що мені з цим робити? Як правильно вчинити?

Щось мені зовсім не хочеться при розлученні віддавати чоловіку частину будинку, в який він не вклав жодної копійки.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page