fbpx
Життєві історії
Ми з чоловіком часто готували собі напівфабрикати, а свекруха любила все домашнє. То вона голубців хоче, то вареників, але сама до плити не стає, а постійно шукає собі якесь інше заняття, а коли повертається, відразу сідає за стіл

Батьки мого чоловіка живуть далеко від нас, і бачилися ми рідко. Але потім у нас народилася дочка, і мама мого чоловіка вирішила приїхати нам допомогти. Чоловік відразу зрадів, а я і не знала, що думати.

– Тобі легше буде! Мама тобі допоможе! – бадьоро говорив чоловік. – Вона дуже добре ладнає з дітьми. А ти зможеш зайнятися своїми справами!

Живемо ми в своїй квартирі, з появою дитини справ і справді побільшало. Ми домовилися, що мама чоловіка приїде до нас на місяць-другий. Свекруха сама з великої родини, дітей у неї двоє, і онуків уже двоє. До того ж досить довго вона працювала педагогом. Так що за цю сторону питання я не хвилювалася. А ось в тому, що зможу зайнятися власними справами, сильно сумнівалася, і, як виявилося, не дарма.

Ольга Іванівна з радістю прийнялася допомагати. Тільки от у неї було на все своє бачення, і воно часто відрізнялося від мого. Наш режим майже повністю полетів: зарядка, прогулянки, купання – все виходило тепер пізніше, або взагалі скасовувалося, тому що свекруха ніяк не могла розлучитися з онукою. Але ніби як кілька тижнів можна і витримати.

Загалом, так-то ми з дочкою жили майже як зазвичай, але тепер додалася ще й свекруха. Тому що час, який у мене «звільнився», витрачався на щось інше, наприклад на приготування сніданків, обідів і вечерь тепер уже на трьох осіб.

Ми з чоловіком часто готували собі напівфабрикати, а свекруха любила все домашнє. То вона голубців хоче, то вареників, але сама до плити не стає, а постійно шукає собі якесь інше заняття, наприклад, іде гуляти по магазинах, а коли повертається, відразу сідає за стіл. А я до того дві години вареники ліпила.

Свекруха постійно мені повторювала, що в сім’ї приготуванню їжі потрібно підходити серйозно.

– Коли твоя мама встигала стільки готувати? – запитала я якось свого чоловіка.

– А вона і не готувала, – незворушно відповів чоловік. – У нашій родині всім господарством займався тато. Ну, і ми, коли підросли. Мама взагалі рідко була вдома.

І хоч мені свекруха не допомагала, вона пильно охороняла спокій мого чоловіка: зранку, коли я зазвичай залишала дитину йому, щоб випити чаю і сходити в душ, вона забирала доньку до себе.

Увечері, коли я зазвичай просила чоловіка зробити їжу або налити ванну, вона сиділа з дівчинкою, поки я все це зроблю сама. Так що чоловікові присутність мами підходила. З іншого боку, вона й справді не встигла приділити синові час, коли він ріс. Хоч таким чином вирішила допомогти.

Ну а я все-таки з нетерпінням чекала від’їзду свекрухи. Краще вже якось без допомоги.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page