fbpx
Життєві історії
Ми з чоловіком багато років працювали, відкладали гроші, щоб купити своїй єдиній доньці квартиру. Щоб вона не жила в невістках. А вони з чоловіком відразу продали ту квартиру і купили трикімнатну. А коли минуло 2 роки ми з чоловіком зібралися в гості до зятя. Коли ми побачили, як живуть наші діти, то постійно мовчали у них. А коли повернулися додому, то мій чоловік зачинився в кімнаті і до ранку не виходив, навіть не розмовляв зі мною. Але хіба тут є моя вина

А вже після того, як моя донька вийшла заміж, подаровану нами їй двокімнатну квартиру вони з чоловіком швидко продали, а купили собі натомість трикімнатну. Заощадження на купівлю більшого житла були спільні з її чоловіком. Сімейне життя не склалося у них, на жаль. Тепер вони розлучаються і зять хоче поділити все майно. А хто поверне моїй доньці її житло, куплене за наші з чоловіком гроші?

Коли наша дочка закінчувала школу, ми з чоловіком вирішили зробити їй приємний подарунок, який би був їй надійною опорою в житті і подарували двокімнатну квартиру. Наших накопичених за 20 років шлюбу заощаджень вистачило на цілком собі гарне житло в центрі міста. У нас одна дитина, тому ми вирішили не економити, а поки мали можливість та здоров’я, то придбати їй житло, щоб вона не жила під чужим дахом, і їй постійно дорікали за це.

В основному дочка не жила там, а зрідка проводила вечори з подругами або друзями. Але коли наша дівчинка вийшла заміж, вона прийняла рішення продати подаровану нами з батьком квартиру. З новоспеченим чоловіком вони скинулися грошима і змогли обміняти її на більш простору трикімнатну квартиру. Я була трохи засмучена, звичайно, адже з чоловіком витратила чимало зусиль, щоб купити доньці власне житло. А тепер замість нього у неї є «спільна» квартира з чоловіком, на купівлю якої за великим рахунком більше вклалася лише моя донечка. Тоді я як відчувала, що цей продаж житла не до добра. Я один раз намагалася серйозно з нею поговорити на цю тему, хотіла донести до неї, що вона робить велику помилку, але все було марно.

Дочка і зять прожили в шлюбі трохи більше двох років. За два роки сімейного життя у них так і не народилися дітки, зате з’явилася купа образ, суперечок та різних розбіжностей. Коли ми з батьком приїжджали до них в гості в останній раз, то взагалі були здивовані, як вони раніше жили разом. Ми такого ще не бачили. Між ними як чорна кішка пробігла, навіть спілкуються, як чужі люди. З найменшої дрібниці дочка сварилася на свого чоловіка, а той не мовчав у відповідь і також нічого хорошого у відповідь не говорив. Навіть при нас з батьком молодята не церемонилися і вели себе якось незрозуміло. Коли ми з чоловіком повернулися додому, то були вражені тому, що побачили. Я тоді зрозуміла відразу, що нічого доброго з цього заміжжя вже не вийде, ще тоді мені стало ясно, що скоро цьому настане кінець. Я зрозуміла, що скоро справа дійде до розлучення. Так і сталося.

Через тиждень після нашого візиту до дочки, вона заявила, що збирається подавати документи на розлучення. З одного боку я була рада, що дочка вирішила піти від цього чоловіка, хіба то життя, коли вони постійно сперечаються, з цього нічого хорошого не вийде. Та й діток у них не було, що полегшувало моїй доньці знайти собі чоловіка в майбутньому. Але, з іншого боку – у них спільне майно є у шлюбі, яке тепер потрібно буде ділити навпіл між моєю донькою та її чоловіком.

Коли дочка зібрала необхідні документи та пішла подавати на розлучення, зять заявив відразу, що просто так він її не відпустить. Я думала, у нього прокинулися почуття до своєї дружини і все таке, але ні. Чоловік захотів повного поділу майна в рівних правах зі своєю дружиною. Тобто за законом, все, що нажито подружжям за час шлюбу, має бути поділено навпіл. А це їх спільна велика трикімнатна квартира.

Але всі ми знаємо, що майже всі гроші на її покупку внесла моя донечка, а колишній зять вклав тільки невеликий відсоток. А тепер виходить їй потрібно віддати половину квартири своєму колишньому чоловікові, щоб він підписав документи на розлучення. А де ж справедливість? Він хоче так легко нажитися на моїй дитині, а я буду просто так стояти осторонь цього всього? Ні вже, такого не буде.

Я вирішила, що маю щось придумати, щоб зятеві не дісталося нічого. Як вона взагалі могла з ним жити, якщо він такий жадібний і меркантильний? Як допомогти дочці повернути її житло? Мій чоловік і зовсім зажурився. Каже, що так важко працював тих 20 років, поки збирав дитині на квартиру, а вона так легко все втратила. Він дуже сердитий на доньку, не розуміє, для чого було продавати свою квартиру, якщо у них немає дітей, адже для двох там місця було багато. Сердиться й на мене, але ж хіба я мовчала, я просила свою доньку не продавати житло своє, але вона мене не чула геть.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook