fbpx
Життєві історії
Ми з Богданом відзначили наше срібне весілля, потім кожен свій 50-річний ювілей. А після цього сталося те, що я і досі пояснити не можу. В один день чоловік зібрав свої речі і пішов. Залишив мені лист, в якому плутано просив вибачення. Чоловік переїхав до молодої тридцятирічної жінки, а через 10 років вирішив повернутися до мене

Десять років тому від мене пішов мій чоловік Богдан до значно молодшої за мене жінки. Я розумію, що таких випадків багато, але я не могла повірити, що таке може статися з нами – з ідеальною парою, як нас називали друзі.

Ми познайомилися ще під час навчання, будучи студентами. Богдан жив у цьому місті, навчався в автодорожньому інституті. Я приїхала з провінції і вчилася в медінституті і жила в гуртожитку. А далі ми почали зустрічатися, після випуску одружилися і я залишилася жити у великому місті, яке вже встигла полюбити.

Богдан починав звичайним автомеханіком, а потім відкрив власний бізнес. Я ж після випуску влаштувалася в поліклініку педіатром і вже ось останні 15 років працюю завідуючою відділенням.

Жили ми дуже добре, завжди радилися, рішення приймали разом. Були в нашому житті і смішні моменти і багато іншого. Одного разу цілий рік збирали на нові меблі в квартиру, а потім в один момент махнули на море. Витратили всі заощадження, але це був найкращий відпочинок в нашому житті, після якого я зрозуміла, що чекаю дитину. Так у нас народилася дочка Даринка.

Богдан завжди був дуже турботливим, не дозволяв мені тягати важкі сумки з ринку. А мені подобалося це – подобалося готувати для нього, робити для нього все. Я завжди хотіла порадувати його смачною вечерею і ще щось смачненьке приготувати. Завжди чекала чоловіка з роботи, ніколи не лягала спати без нього.

Друзі і знайомі дуже часто дивувалися нашому міцному союзу.

Ми змогли стати чудовим прикладом для доньки, яка теж змогла створити міцну сім’ю. Дарина вийшла заміж за чудового чоловіка, правда переїхала з ним в інше місто.

І ось ми з Богданом відзначили наше срібне весілля, потім кожен свій 50-річний ювілей. А після цього сталося те, що я і досі пояснити не можу.

В один прекрасний й день Богдан кинув мене. Він зібрав свої речі і пішов. У нас навіть розмови нормальної не було. Залишив мені лист, в якому плутано просив вибачення.

Чоловік переїхав до молодої тридцятирічної жінки. Я її ніколи в очі не бачила. Але мої колеги цю історію ялозили ще років зо три і деякі з них бачили мого Богдана з нею. Говорили, що дуже красива і ефектна. І що найприкріше – Богдан поруч з нею виглядав щасливим.

Після того, як він пішов, він ще намагався утримувати мене, його майстерня приносила непоганий дохід, але мені це було не потрібно і навіть дратувало. Пішов – йди і не давай про себе знати.

Так з дня нашого розставання пройшло 10 років. Весь цей час я продовжувала залишатися одна. Мені було дуже прикро. Серед колег намагалася триматися, жартувала і не звертала уваги на жалість з боку оточуючих.

Перші роки було найважче. Зараз стало трохи легше. Навіть у світ стала виходити з подружками. І здавалося б все вже вляглося і я почала жити далі, як раптом в мої двері постукав Богдан.

Він дуже сильно постарів за ці роки і наша перша зустріч за весь цей час була дуже короткою. Він сказав, що просто хотів мене побачити. Потім приходив ще кілька разів і під час останньої зустрічі просив вибачення і просив прийняти його назад. Захотів повернутися.

Дивлюся на нього – такий рідний, такий мій. Ну не знаю, що робити. Тепер мені потрібно дати йому відповідь, а я і хочу знову з ним бути, і не хочу одночасно. Я його не розлюбила, але і зради його забути не можу.

Мені чомусь здається, що він вирішив повернуться тільки тому, що та молода жінка кинула його і йому нікуди йти. Мені потрібно прийняти рішення і я не знаю, що робити.

Фото ілюстративне – romance.

facebook