Коли мені було 23 роки я познайомилася з Артемом, він був старший за мене на п’ять років, на той момент він вже був кілька місяців розлучений. Відразу скажу, що до цього я ні з ким не зустрічалася, а Артем за мною бігав, але я йому не давала надії і були як друзі просто, спілкувалися тільки і то рідко. Після свого розлучення, він часто почав дзвонити, могли по телефону годинами розмовляти. Обіцяв, що не зрадить ніколи, і ми вирішили зустрічатися.
В якийсь момент я повірила в те, що у нас з Артемом є майбутнє, хоча сумніви були. Але наші стосунки стали серйозними, ми будували плани разом, навіть про дітей думали. А після пів року наших стосунків до нього повернулася колишня дружина з їхньою спільною дитиною, школа поруч і дитина йшла в перший клас, вони знову почали жити разом.
Після цього моє життя перетворилося в казна що, наші стосунки Артем почав приховувати від дружини. Мені казав: «Почекай». І так рік пройшов, він почав рідше заїжджати і дзвонити. Так я його дуже полюбила, у нього ніколи нічого не просила, так як розуміла, що аліменти він платить і дитину треба ростити і утримувати.
Коли рік пройшов, він потім міг подзвонити, коли йому погано або коли скучити, виходить, три рази на рік міг зателефонувати і приїхати. Потім через рік я дізнаюся, що він зустрічається з іншою, їй стільки ж років і так само звуть, як мене, але у неї дитина вже є від першого шлюбу.
Я намагалася закінчити ці стосунки, бо бачила, що ні до чого доброго це не призведе. Намагалася забути все і почати життя спочатку.
Через сім років Артем знову з’явився в моєму житті, він подзвонив і написав, просив почати все спочатку, я йому дала шанс, але пояснила, що мені всі ці роки було дуже нелегко. Так як він був уже одружений вдруге з тією жінкою з дитиною, сказав, щоб я знову почекала. І я чекала три місяці, а він знову зник, потім я дізналася, що його дружина чекає дитину, потім він мені сказав, що хоче бути зі мною, але не може її залишити в такому становищі.
Ще через рік він подзвонив, сказав, що не може забути мене і сумує, а дитині ще року немає. Я йому сказала, що на цьому все. За ці вісім років я поміняла чотири рази роботу, щоб себе якось розворушити, продала все, зараз я навіть переїхала в інше місто. Але легше не стає. Не знаю, як бути, якась порожнеча і просто бажань тепер немає ніяких, і не мрію вже про сім’ю.
У моїй родині мене виховували так, що в житті повинна бути одна людина, і я полюбила саме Артема. Розумію, що я втрачаю час. Що робити?
Фото ілюстративне – video-pricheski.
