Ми з Андрієм познайомилися ще в університеті та зустрічалися з першого курсу. А коли закінчили навчання, Андрій зробив мені пропозицію, я звичайно ж погодилася, не роздумуючи.
Настав час, знайомитись з його мамою. Моя майбутня свекруха була вдовою багато років, тому ростила сина одна. У перший день знайомства я дуже хвилювалася, у мене і вилка з рук випадала, і чашка з кавою перекинулася, загалом, мені здалося, що я не сподобалася майбутній свекрусі.
Ми з Андрієм призначили день весілля. Обрали осінь, третє листопада. Почали готуватися до весілля, треба було розіслати гостям запрошення, особливо я хвилювалася, як дістануться мої батьки. Жили в іншому місті і добиратися до нас було трохи проблематично.
Весільну сукню вибирали ми з подругою Тетяною, вона пропонувала купити такі сукні, які мені зовсім не подобалися. Я ж виглядала шикарні сукні, дуже вже хотілося виглядати найкрасивішою нареченою у всьому білому світі, але на таке вбрання, грошей не вистачало. Довелося зупинити свій вибір, на не дуже дорогій сукні, але вона мені подобалася.
Таня пішла пакувати сукню, поки я приміряла ще фату. Розплатившись, ми поїхали до свекрухи. За традицією, чоловік не повинен бачити весільну сукню, і тому я вирішила заховати її у свекрухи, де ми з чоловіком з’являлися дуже рідко.
Настав день одруження. Приїхавши до свекрухи я почала розпаковувати свою білу, весільну сукню. Розпакувавши її я побачила, що вся сукня була порізана. Я відразу подумала, що це справа рук свекрухи. Тому що більше не було кому, адже доступ до сукні був тільки в неї, як я тоді вважала.
Я вибігла з квартири та втекла до парку. Сидячи на лавці, я міркувала як вона могла вчинити зі мною і зі своїм сином, адже ми просто любили один одного, а якщо я не сподобалася, то навіщо ж сукню то різати. Трохи заспокоївшись, я зателефонувала Андрію та сказала, що весілля не буде.
Андрій прилетів за п’ятнадцять хвилин. Дізнавшись, у чому справа він похмурнів, він абсолютно був упевнений, що мама щиро рада за нас.
До РАЦСу залишалося тридцять хвилин, Андрій сказав, що весілля відміняти ми не станем, тому я поїхала в РАЦС, так у чому була. Кросівки, джинси і якась кофточка, ось таке було моє весільне вбрання.
Після весілля ми жили на орендованій квартирі, з матір’ю не спілкувалися, принаймні я. Андрій правда їздив відвідував, мама все ж.
За рік я народила. Увечері прийшов чоловік і розповів мені таку історію. Поки я спала до мене приходила його мама і сиділа зі мною до останнього і ще, розповідали медсестри, вони чули, як вона молилася Богу, щоб він допоміг мені і щоб у нас з дитиною все було добре.
А ще медсестри розповідали, що приходила якась жінка, як я потім зрозуміла, це була моя найкраща подруга Таня. І вона просила у мене вибачення за те, що зіпсувала мою весільну сукню. Виявляється, Таня була потай закохана в Андрія і на зло порізала моє плаття, коли ходила упаковувати його.
Почувши цю історію я зрозуміла, якою ж була несправедлива до своєї свекрухи. Я думала, що свекруха, дуже погана жінка, а виявилося, вона свята людина.
Коли прийшла Анна Василівна, я зі сльозами на очах просила у неї вибачення. Анна Василівна погладила мене по голові і сказала нічого дочко, іноді так трапляється.
Після виписки ми стали жити у моєї другої мами, вона була категорично проти, щоб ми з дитиною жили по орендованих квартирах.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
