Моєї мами не стало 2 роки тому. Їй було всього 60 років, коли вона раптово нас покинула.
Жили вони з батьком в селі, у своєму власному будинку. Завжди все разом робили, тому татові було дуже важко перенести втрату.
Я у них єдина дитина, і давно живу окремо. Ми з чоловіком маємо двокімнатну квартиру в обласному центрі, ростимо двох діток.
Треба сказати, що батьки нам дуже допомагали. У них є своє велике домашнє господарство, город, так що вони щотижня мені передавали сумку продуктів.
Відколи мами не стало, ми з чоловіком почали їздити в село частіше. Батько з господарством і городом справлявся сам, але потрібно було в хаті прибрати, їсти приготувати, речі випрати чи випрасувати.
Одним словом, не вистачало жіночої руки. А в мене робота і двоє діток.
Так ми мотилялися туди-сюди, поки одного разу батько нам не оголосив, що він планує ще раз одружитися.
Його обраницею стала тітка Марія, вона вдова, живе в нашому селі.
Жінка погодилася переїхати до мого тата, але лише в ролі законної дружини.
Я особисто її не знаю, але батькові я відразу сказала, що я проти. Ну яке одруження в його віці? Йому що, нас мало?
Поїхала я з села дуже засмучена. У нас будинок гарний, господарство велике, то ж не зрозуміло, які мотиви у цієї жіночки переважають.
Стала я у знайомих людей розпитувати про неї, і була дуже здивована.
Марія, виявляється, з Італії лише недавно приїхала. У неї є свій будинок, великий і гарний, але там живе молодша донька з зятем.
Для старшої вона в місті квартиру купила. То ж своїх дітей, та й себе саму вона житлом забезпечила.
Почувши такі новини, я не могла зрозуміти, навіщо такій жінці мій тато. Тому я вирішила особисто з нею познайомитися, щоб в усьому розібратися.
Ми ще раз приїхали до тата в село, там уже господарювала його дружина.
Тітка Марія накрила гарний стіл, і сама почала розмову зі мною.
Вона мені розповіла, що життя у неї було непростим, вдовою вона стала, коли діти ще маленькими були. Ростила їх сама, жили бідно.
Потім на заробітки поїхала, щоб вирватися з бідності, і щоб дітям трохи допомогти.
Через 20 років повернулася, бо хочеться трохи пожити для себе. Заміж не планувала виходити.
Але зустріч з моїм батьком все змінила. Вони вирішили, що можуть на старість стати підтримкою і опорою одне для одного.
Після цієї розмови мені якось відлягло, і на душі стало легше. Я переконалася, що не за маєтками тітка Марія до нас прийшла.
Тепер, коли я бачу, як вони разом собі господарюють, і який щасливий мій батько, я розумію, що зробила все правильно.
У мого тата життя одне, і він заслуговує на те, щоб поряд з ним була близька людина.
Мені соромно за себе, що я спочатку так егоїстично відреагувала на все.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
