fbpx
Життєві історії
Ми вже збиралися з мамою їхати в місто до сестри, підписувати всі необхідні документи. Але ввечері зателефонувала Ірина і повідомила, що вона передумала – мовляв, їй самій нічого не треба, але у неї донька росте, так що від спадщини відмовлятися вона не буде

Мені 48 років, я одружена, є двоє дорослих дітей. Після закінчення школи я поступила в медичне училище, а потім повернулася працювати в своє село фельдшером.

З самого початку ми з чоловіком пробували окремо жити, він у мене без батьків, без рідні, з дитбудинку. Але довго ми на зніманні не були, поїхали до моєї мами. Моя молодша сестра Ірина школу закінчила і переселилася в місто, а мама нас сама покликала: одній жінці в селі важко, а будинок великий.

Ірина молодша за мене на 7 років. Вона вчилася в університеті, жила в гуртожитку, і запевняла, що в село повертатися не планує. А ми з чоловіком почали господарювати біля мами.

Мама з моїм чоловіком порозумілася: зять і прибудову до будинку зробив, і теплий туалет зробив, і ванну. Так що ми жили не гірше, ніж у місті. Роботи щоправда, більше: і город, і ділянка, і кури, і качки, і свині були у нас.

Останні роки мама занедужала, я її доглядала. Сестра не приїжджала, лише зрідка телефонувала мамі.

– Іринці тут нічого не треба, – повторювала нам мама. – Ви будинок перебудували, тож він по праву ваш. Я все зроблю, папери підпишу.

– Мені нічого тут не треба, – завжди казала сестра, – ти маму доглядай – тобі і дім.

Ірина завжди хвалилася, як добре вона влаштувалася: і чоловік міський, і машина своя, і квартира в нього є. Дитину народила одну, 17 років зараз дівчинці.

Ми вже збиралися з мамою їхати в місто до сестри, підписувати всі необхідні документи. Але ввечері зателефонувала Ірина і повідомила, що вона передумала – мовляв, їй самій нічого не треба, але у неї донька росте, так що від спадщини відмовлятися вона не буде.

І мама подумала – Ірина теж дочка. А мені сказала, ховаючи очі:

– Якщо в неї все добре буде, сюди вона не приїде. Ну, а коли що… житимете разом. Діти виростають, розлітаються, а ви – сестри.

Але далі все пішло не за планом. Ірина захотіла продавати мамин будинок, в якому ми живемо, а гроші ділити навпіл. Або ми маємо їй виплатити її частку.

У нас є накопичення, ми відкладали синові, щоб він міг почати будуватися. Дочка ж у нас старша заміж вийшла до райцентру. Її чоловік має квартиру, а сина треба виділяти. А тепер що? Віддати все сестрі? За що? Мамин будиночок, який він був, копійки тепер коштував би, ми сюди дуже багато вклали, а вона хоче навпіл.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page