Днями я повернулася з Італії, ми з сестрою гостювали три тижні у нашої мами. Сказати, що я розчарована і засмучена – це нічого не сказати. Я розумію, що мені, 40-ка річній жінці моя 60-річна мама нічого не винна, але все ж.
Ще з дитинства так повелося, що все завжди діставалося моїй сестрі Марині, яка молодша за мене на два роки. Коли ми вчилися в школі, то чомусь саме я відповідала за її домашні завдання. Марині все сходило з рук, а я отримувала на горіхи від батьків за будь-яку дрібницю.
Заміж я вийшла у 18 років, і відразу пішла жити до чоловіка. Треба сказати, що батьки мені нічого не дали, від слова зовсім. Ми з чоловіком відразу відкрили невеликий бізнес, яким займаємося і до сьогодні – продаємо сантехніку.
Живемо непогано, збудували невеликий будинок за містом, ростимо сина. За 22 роки мого сімейного життя я не отримала від мами жодної копійки. Чого не скажеш про Марину, мою молодшу сестру.
Вона теж вийшла заміж у 18 років. Станом на зараз у неї троє дітей – три донечки. З чоловіком Марина розлучилася, тому мама їй дуже допомагає.
20 років тому мої батьки теж розлучилися і моя мама подалася на заробітки в Італію. Батько вернувся до своєї мами в село, а наша трикімнатна квартира дісталася моїй сестрі Марині, вона привела туди чоловіка і вони стали жити практично на всьому готовому, в той час як я з чоловіком у всьому собі відмовляла, економила кожну копійку, щоб швидше збудувати будинок.
Мама в Італії дуже швидко освоїлася, їй пощастило вийти заміж за італійця. Чому я кажу пощастило – бо Маріо і справді виявився дуже хорошою людиною, до того ж, дуже заможним.
Мама працювала, а заробленими грошима ділилася лише з Мариною. І так було завжди, я вже навіть до цього звикла.
Цього літа мама покликала нас обох до себе, сказала, що хоче нам влаштувати відпочинок. Я взяла відпустку і ми з сином поїхали. Приїхала і Марина з своїми трьома дочками.
Мама і справді влаштувала нам чудовий відпочинок, але в кінці дуже неприємно мене здивувала.
Ми вже збиралися додому, мама з Маріо влаштувала нам гарну прощальну вечерю і за вечерею почала роздавати всім гроші. Марині вона дала 10 тисяч євро, а її дівчатам по тисячі кожній. А мені і моєму синові – нічого. Віджартувалася, що ми і так багаті.
Від цієї ситуації незручно стало навіть Маріо. Я ледь не розплакалася. Не тому, що мені дуже потрібні ці гроші, а тому, чого така несправедливість все життя: одній все, іншій – нічого.
В крайньому випадку могла б дати Марині ці гроші так, щоб я не бачила. Не розумію, що це було. І як мені на це реагувати. Прикро, що мама робить між нами таку різницю.
Фото ілюстративне.
