Мій чоловік Тарас до одруження жив з мамою і сестрою. Заробляв він завжди добре, тому вважав своїм обов’язком допомагати родичам. Зоряна, сестра, якраз була в декреті, тому з радістю приймала допомогу брата. Свекруха теж раділа, коли син оплачував комуналку і приносив додому продукти.
До зустрічі зі мною Тарас не думав про створення власної родини. Моєму чоловікові 38 років, сім’ї у нього не було. Мені 35, я розлучена, виховую п’ятирічну доньку. Так вийшло, що ми почали зустрічатися і після кількох місяців спілкування, Тарас зробив мені пропозицію, яку я прийняла.
Здавалося б, рідні люди мали б радіти, що Тарас нарешті став щасливим, але родичкам мого чоловіка, матері і сестрі, дуже не сподобався цей його крок. Вони вже третій рік ніяк не можуть мене прийняти і дати нам спокій.
На початку наших стосунків з мамою і сестрою мене знайомити Тарас не поспішав, та й я сама не прагнула цього. Знала, що вони є, цього було достатньо. Знала й те, що живуть вони всі разом в трикімнатній квартирі, яку залишив їм батько, коли йшов з сім’ї.
Основним, і в тому числі єдиним годувальником був Тарас. Він до питання кар’єри підходив серйозно, тому до свого віку вже дослужився до гарної посади. Самому йому потрібно було не так багато для життя, основну частину зарплати він віддавав матері, не піклуючись, як вона розпорядиться нею.
Коли ми зрозуміли, що наші відносини давно переросли дружні, було вирішено з’їхатися. У мене було своє житло, тому логічно, що Тарас переїхав до мене. Спочатку ніякої особливої реакції від його родичок не було. Але коли він оголосив, що ми одружуємося, вони почали діяти, а точніше, протидіяти цьому.
Мати з сестрою телефонували йому по черзі, переконуючи відмовитися від такого необачного кроку. Особливий наголос було зроблено на те, що я перший шлюб не зуміла зберегти. За словами родичок, мені від Тараса потрібні були тільки гроші.
Матеріальний стан Тараса мене цікавив в останню чергу. Я досить непогано заробляла. Родички мого чоловіка спочатку телефонували йому, а потім і мені. Тарас їх попередив, що якщо вони не припинять це робити, то він їм взагалі допомагати перестане.
Тільки тут у мене відкрилися очі і я зрозуміла, що це не конкретно я їм не до вподоби припала, а то, що тепер Тарас зарплату віддати не мамі, а витрачає на власну сім’ю. Після того як ми з’їхалися, Тарас став віддавати матері набагато менше. Ми відкладали на весілля.
Але дивлячись на все, що відбувається, ми вирішили не робити весілля. Пішли в РАЦС, розписалися, ввечері посиділи з моїми батьками і друзями, а на наступний день полетіли на відпочинок. Родичів чоловіка на торжестві не було.
Ось уже два роки, як ми одружені, а його мати і сестра ніяк не вгамуються. Нещодавно ми дізналися, що чекаємо дитину. Чоловік вирішив сказати про це своїй мамі, сподіваючись, що вона потеплішає щодо мене, все-таки перший онук. Але свекруха не захотіла з нами спілкуватися.
Бачу, що Тарасу це дуже неприємно, адже він стільки років їм допомагав. Можливо, найближчим часом ми переїдемо, бо чоловікові запропонували іншу роботу, більш високооплачувану. Я зовсім не проти. Так буде краще для всіх нас.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
