У нас в селі є невеличкий будиночок, який ми називаємо дачею. В свій час нам вдалося купити його за вигідною ціною. І ось цього року, в червні, ми з чоловіком вирішили поїхати на нашу дачу і трохи відпочити. У будинку є газ і світло, на ділянці посіяли газон, а плодові та ягідні чагарники там вже зростали.
Моя мама пообіцяла, що в липні піде нарешті на пенсію, забере дітей і все літо до самого жовтня проведе з ними на дачі на природі. Дітей у нас двоє: синові 5 років, а доньці 4 роки. А наш сільський будиночок складається з двох кімнат і кухоньки, є навіть санвузол. Згодом ми хотіли б і прибудову зробити до будиночка, а поки і так добре.
Живемо ми з чоловіком окремо від батьків, житло належить чоловікові, його мати з батьком розлучилися, інших дітей у батька так і не з’явилося, тому після того, як не стало тата, мій чоловік успадкував його квартиру. Крім мого чоловіка, в родині ще росла його сестра, народжена від другого шлюбу свекрухи, який не склався. Їй зараз 19 років, Вікторія вчиться на платному відділенні в університеті. На бюджет вона не пройшла зі своїми трійками.
Свекруха не раз скаржилася на свою молодшу доньку.
– Дістала мене вже Вікторія, – казала вона. – Ніяких грошей не вистачить на неї, то одне, то інше.
Ми з чоловіком допомагали свекрусі грошима щомісячно. Але на забаганки сестри чоловіка дійсно ніяких би грошей не вистачило: то їй з подругами до Туреччини треба летіти відпочивати, то у всіх дівчаток є машини, а у мене немає.
– Мамо, закінчуй потурати їй, – не раз говорив свекрусі чоловік. – Нехай відучитися і працювати піде і заробляє на все сама.
Ось така ситуація панувала в нашій сім’ї.
У селі ми не були 2 тижні, то молодша хворіла, то у чоловіка на роботі трапився аврал, тому виїзду передчували всією сім’єю. Дітям було обіцяно надувний басейн.
Ми вранці в суботу посадили сина з донькою в машину, завантажили необхідні речі, продукти для шашлику на природі і вирушили на нашу дачу. Ще на під’їзді я побачила за парканом несподівану картину: на подвір’ї висіла постільна білизна та дитячі речі. Я здивувалася, звідки на нашій дачі чужі речі.
Ми під’їхали і увійшли на подвір’я. Там нас зустріли абсолютно незнайомі люди: сімейна пара і двоє дітей.
– Хто ви такі і що ви тут робите? – запитала я.
– Це ви хто такі, а ми тут живемо, – обурено відповіла мені жінка. Після деякого ступору, з’ясувалося, що наша заповзятлива свекруха вирішила накопичити дочці на її черговий каприз шляхом здачі в найм нашого сільського будиночка.
Здала вона його на весь дачний сезон, до самого жовтня. Користуючись тим, що ключ від будинку ми зберігали на самій дачній ділянці і вона знала, де він лежить.
– Ну ви ж там два тижні навіть не показувалися, – відповіла свекруха на наш дзвінок, – я і подумала, що вам поки не потрібно: сваха ще працює, ви теж. А мені гроші потрібні.
Я була обурена до крайнього ступеня, їй потрібні гроші, тому вона розпорядилася чужим майном, навіть не поставивши власників до відома.
Мій чоловік був ошелешений вчинком своєї матері не менше, ніж я:
– Мамо, ти повинна повернути гроші своїм орендарям, а вони повинні з’їхати, через два тижні теща заїжджає на все літо в будиночок разом з нашими дітьми, – сказав чоловік своїй мамі.
– Мені нічого повертати, гроші вже витрачені, так що обійтися вам доведеться цього літа без дачі, – поставила нас перед фактом свекруха.
Зрозуміло, вихідні були безнадійно зіпсовані, всю зворотну дорогу малюки наші канючили, що хочуть купатися і відпочивати. Свекруха за собою навіть не відчуває жодної вини.
Твердить одне: – Вікторія зібралася на море з подругою, грошей мені було взяти ніде. Чоловік розлютився і в кінці кінців сказав своїй мамі, що на щомісячну підтримку вона більше може не розраховувати, порадивши менше потурати примхам молодшої дочки.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
