Мені 28 років, я вже три роки, як живу сама. З Анатолієм ми познайомилися на роботі, зустрічалися рік, потім почали жити разом. Але вирішили офіційно не оформлювати стосунки, принаймі поки що. Ми відразу купили квартиру, щоб чоловік не брав кредит, мої батьки додали частину грошей. Квартиру чоловік записав на себе, а я чомусь не подумала, що це важливо, бо планувала з ним прожити все життя.
Але сталося не так, як гадалося. Через пів року я дізналася, що у Анатолія є інша жінка, яка чекає від нього дитину. Все сталося настільки швидко, що я навіть не встигла оговтатися – Анатолій зібрав речі і пішов до неї, а я залишилася. Було гірко, але я розуміла, що там буде дитина і їй потрібен батько.
Мені було дуже сумно, тішило хоч що квартира залишилася мені. Я продовжувала ходити на роботу, і намагалася хоч якось налагодити своє життя. Після зради Анатолія руки геть опустилися.
Для початку я вирішила щось змінити в квартирі: переставила меблі місцями, купила картину з самотньою левицею, яка уособлювала мене. Крім того, продала велике двоспальне ліжко, а придбала диван і великий килим з густим ворсом, поклеїла самостійно салатові яскраві шпалери.
Мені так приємно приходити додому і насолоджуватися затишком і красою мого власного інтер’єру. Я почала потроху забувати Анатолія. А якось я йшла по вулиці і зустріла свого давнього знайомого Олега. Виявляється, його дружина йому зрадила, привела додому свого нового чоловіка, а його просто вигнала на вулицю.
Олег розповів мені, що зараз знімає квартиру, а так взагалі їздить в Польщу на заробітки, хоче в майбутньому придбати собі житло.
Після цієї випадкової зустрічі ми почали спілкуватися частіше, потім Олег переїхав до мене. І в той момент, коли моєму маленькому щастю здавалося ніхто не зможе перешкодити, я почула ввечері дзвінок від мого колишнього.
Анатолій повідомив мені, що з тією жінкою вони офіційно одружилися, що у них росте дитина, про яку я вже знала. А прийшов він для того, щоб нагадати мені, що я досі живу в його квартирі.
Мій колишній чоловік хоче повернутися зі своєю новою сім’єю в нашу квартиру. І чекає, що я її добровільно звільню.
Я запитала, чи пам’ятає він, що мої батьки теж туди вклалися. Він сказав, що по можливості колись віддасть мені ці гроші. А поки він з дружиною і дитиною планують сюди переселитися, бо у них немає власного житла.
Як же можна з цим впоратися? На що він розраховує? Що я з’їду і залишу йому квартиру? Але це мені зовсім не підходить. Він сам пішов від мене, я його не виганяла.
Раніше я думала, що більше не побачу і не почую свого колишнього чоловіка. А тепер такий несподіваний поворот. Адже я вклала в цю квартиру стільки сил і грошей не для того, щоб зараз просто так все йому віддати.
Мій колишній наголошує на тому, що їм ніде жити, що я повинна увійти в його становище. Як варіант він пропонує мені переїхати до великого будинку моїх батьків. Але я не хочу цього робити.
Олег зараз в Польщі, планував приїхати на Різдвяні свята. Але тепер виходить, що повертатися немає куди. Я йому зателефонувала і все розповіла. Він каже, щоб я кидала роботу і їхала до нього. В новій країні ми спробуємо побудувати нове життя. Що мені робити, я не знаю. Єдина, що я усвідомила з цієї ситуації, що всі питання, особливо житлові, треба завжди наперед обговорювати, щоб не вийшло, як у мене.
Фото ілюстративне – canstockphoto.